Доба бароко: Неприпустима назва — Вікіпедія

11.01.2022 автор alexxlab

Содержание

Стиль бароко у світі та в України. Реферат – Освіта.UA

Характерні особливості стилю бароко. Архітектура періоду українського або «козацького» бароко. Розвиток образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва

Стиль бароко склав цілу епоху в історії мистецтв. Раніше цей стиль трактувався як відступ від етичних норм. Побутувала введена в обіг теоретиками класицизму думка, ніби доба бароко — це непорозуміння в мистецтві, півтора-сторічне панування несмаку; начебто бароко підточило і врешті-решт зруйнувало культуру Відродження.

Французькі енциклопедисти, німецькі й інші європейські філософи класичної орієнтації відмахувалися від аналізу мистецтва XVII – першої половини XVIII ст. як від такого, що немовби зіпсоване різними надмірностями. Відтоді слово «бароко» стало терміном з відчутним негативним змістом: «дивний», «чудернацький», «химерний».

З погляду класицистів, про бароко можна було говорити й писати лише з іронією. У поглядах на бароко давалася взнаки установка на заперечення цінності спадщини. Бароко називали не інакше як «занепадницький стиль». Навіть коли утвердився науковий погляд на цей стиль, окремі вчені все ще сумнівалися, чи було в ньому щось передове, прогресивне порівняно з ренесансом.

Переосмисленню ролі бароко у світовій культурі сприяло застосування в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. окремих барокових елементів у малярстві, архітектурі, в журнальній і книжковій графіці, в декоративному мистецтві. Затавровані й осміювані раніше викрутаси, химери й надмірності бароко знайшли розуміння нових поколінь митців. У нібито недоладному нагромадженні прикрас, алегорій та емблем вчені й митці різних країн розгледіли струнку систему понять і значень, суголосним суспільним настроям і задумам художників тієї доби.

1. Характерні особливості стилю бароко

Бароко — стиль в мистецтві кінця 16 – середини 18 ст. Виявився в архітектурі, живопису, літературі та музиці. Характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності.

Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві цього періоду. Злиття принципів бароко з національною народною традицією визначило своєрідність його варіантів.

Специфічні риси бароко, які виявилися в усіх видах мистецтва — архітектурі, живописі та графіці, скульптурі, художньому металі та гаптуванні. Розвиткові мистецтва сприяло піднесення філософської думки, науки, літератури. Прийшовши на зміну художній культурі Відродження і маньєризму, бароко відкрило нові можливості для мистецтва, що особливо яскраво виявилося в синтезі мистецтв, у створенні грандіозних міських і паркових ансамблів.

Для бароко характерні урочистість і вражаючі ефекти, динамічність композиції й декоративна пишність. В архітектурі це виявилось у примхливих планах, великих контрастах об’ємів, перевантажених скульптурних оздобах, світлотіньових і кольорових ефектах.

Живопис і скульптура бароко відзначаються декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту й ефектів освітлення.

Теоретичну основу під українське літературне бароко підводили курси риторики й поетики, які читалися в тодішніх школах, насамперед в Київській академії. Письменники, в творчості яких найвиразніше виявилися риси бароко були викладачами чи вихованцями цієї академії. Перші його прояви помітні на Україні на межі 16 і 17 століть.

Для стилю бароко в музиці характерні величність, пишність, декоративність, драматизм, заглиблення у внутрішній світ людських почуттів, синтез мистецтв (у жанрах опери, ораторії, кантати) й водночас прагнення до відділення музики від слова (розвиток інструментальної музики).

Відійшовши від властивих ренесансній культурі уявлень про чітку гармонію та закономірність буття і безмежні можливості людини, естетика бароко будувалася на колізії між людиною та зовнішнім світом, між ідеологічними й чуттєвими потребами, розумом і природними силами, які уособлювали тепер ворожі людині стихії.

Разом з тим культура бароко далека від сентиментальної сльозливості або пасивної споглядальності. Її герой – здебільшого яскрава особистість з розвиненим вольовим і ще більш розвиненим раціональним началом, художньо обдарований і дуже часто благородний у своїх вчинках.

У бароковому мистецтві відчувається болісне переживання особистої самотності, «покинутості» людини напризволяще в поєднанні з постійним пошуком «втраченого раю». У цих пошуках митці бароко постійно коливаються між аскетизмом і гедонізмом, небом і землею, Богом і дияволом. В образотворчому мистецтві для барокових творів характерне звернення до релігійних сюжетів, де художників, насамперед, цікавлять сюжети чудес та мучеництва, де яскраво проявилися властиві бароковій стилістиці гіперболічність, афектованість, патетика.

Бароко – це мистецтво, збудоване на контрастах, асиметрії. Однією з основних рис барокової культури, не тільки аристократичної, але й міських низів та селянства, є потяг до синтезу різних видів і жанрів творчості.

2. Архітектура періоду українського або «козацького» бароко

Період другої половини 17 – 18 століття називають епохою староукраїнської культури, тобто тієї, що передувала новій, створеній за останні два століття. Мистецтво тієї доби розвивається в стилі бароко, котрий проникає в усі культурні сфери і набуває свого розквіту у 18 столітті як відоме всьому світові «українське бароко».

Новий стиль виявляється у житловій, громадській, культовій забудовах, яким притаманне органічне поєднання рис професійної та народної архітектури. Споруди приваблюють своїми пишними формами, складними конструкціями, відзначаються багатством декору. Результатом розвитку власне української традиції стають хрещаті в плані храми, тобто такі будівлі, що в плані являли собою хрест, між кінцями якого вбудовувалися квадратні виступи. Такі хрещаті в плані церкви народилися з дерев’яної архітектури, принципи якої були стилістично близькими західному бароко.

В цей період нового вигляду набуває Київ, створюється сучасний образ старого міста. Йде інтенсивне будівництво північного Лівобережжя, зокрема Чернігова. Типово барочні споруди будуються на західноукраїнських землях, особливо у Львові. Народжується українська національна архітектурна школа, що дала світові таких відомих майстрів як І. Григорович-Барський, С. Ковнір, І. Зарудний.

Українське бароко 17 ст. нерідко називають «козацьким». Це, звичайно, перебільшення, але якась частина істини в такому визначенні є, бо саме воно, козацтво, було носієм нового художнього смаку. Відомо чимало відомих творів архітектури та живопису, створених на замовлення козацької старшини. Але козацтво не лише споживало художні цінності, виступаючи в ролі багатого замовника. Будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей.

Козацькі думи, козацькі пісні, козацькі танці, козацькі літописи, ікони, козацькі собори – все це не порожні слова. За ними – величезний духовний досвід 17 – 18 століть, значну частину якого пощастило втілити у своїй художній діяльності саме козацтву. Все це залишило в культурній свідомості народу глибокий слід. А краса козацького мистецтва породила легенду про золоте життя під булавою гетьманів, про козацьку країну, країну тихих вод і світлих зір.

Стиль бароко найвиразніше проявивсь у кам’яному будівництві. Характерно, що саме в автономній Гетьманщині і пов’язаній з нею Слобідській Україні вироблявсь оригінальний варіант барокової архітектури, який називають українським, або «козацьким» бароко. Позитивне значення мала побудова в Україні храмів за проектами Бартоломео Растреллі (Андріївська церква в Києві, 1766 р.). Серед українських архітекторів, які працювали в Росії, найвідоміший Іван Зарудний. У кам’яних спорудах Правобережжя переважало «загальноєвропейське» бароко, але і тут найвидатніші пам’ятки не позбавлені національної своєрідності (Успенський собор Почаївської лаври, собор св. Юра у Львові, а також собор св. Юра Києво-Видубицького монастиря, Покровський собор у Харкові та ін.).

Продовженням бароко став творчо запозичений у Франції стиль рококо. В ньому перебудовано Київську академію, дзвіниці Києво-Печерської Лаври, Софіївського собору, головної церкви в Почаєві.

«Козацький собор» древніший за саме козацтво. Першу відому п’ятиверху церкву збудував над могилою Бориса і Гліба у Вишгороді давньокиївський архітектор за наказом Ярослава Мудрого.

Такі хрещаті дерев’яні храми – типове явище в традиційному народному будівництві. Козацтво не вигадало тут нічого незвичайного, неймовірного чи небувалого. Його заслуга в тому, що цей, поширений з давніх часів, тип великої дерев’яної церкви, воно вдягло у камінь, прикрасило безліччю чудових пластичних мотивів, вдосконалило й підняло кілька споруд такого роду на рівень найдосконаліших виявів європейського архітектурного мистецтва.

Перше таке кам’яне диво на Лівобережній Україні з’явилося в столиці найбільшого козацького полку в Ніжині 1668 року.

З’явилося не в монастирі, а, як і належить козацькому собору, на широкій площі серед міста. Через кілька років подібна споруда з’явилася в Густинському монастирі, знаменуючи собою союз козацтва і церкви в національно-визвольній боротьбі.

3. Розвиток образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва

Твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, стародруки, що відносяться до одного з найцікавіших періодів в історії культури українського народу — другої половини XVII — XVIII століть — часу становлення та розвитку в українському мистецтві загальноєвропейського стилю бароко.

Характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності. Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві України цього періоду.

Злиття принципів бароко з національною народною традицією визначило своєрідність його українського варіанту. Специфічно національні риси бароко, які виявилися в усіх видах мистецтва – архітектурі, живописі та графіці, скульптурі, художньому металі та гаптуванні, сформувалися у містах Придніпров’я та Києві, який у XVII столітті стає центром художнього життя України. Розвиткові мистецтва сприяло піднесення філософської думки, науки, літератури, пов’язане з діяльністю Києво-Могилянської академії. Особливе місце в українському мистецтві доби бароко належало живописній школі та друкарні Києво-Печерської лаври.

Набільш парадну форму барокового малярства становлять розписи іконостасу — неповторні й високі досягнення староукраїнської культури, що мають світове значення. Вони сповненні розгорнутою символікою, яка прочитується у виразних, театрально піднесених жестах, урочистих постатях, світлових ефектах, лініях драпірування тощо.

Провідне місце у культурному житті тодішнього суспільства посідав жанр портрета, який також можна віднести до яскравих і самобутніх явищ національної художньої культури. Художня мова відтворення портретного образу своєрідно переплітала барочні ідеї та національні традиції, яким також були притаманні риси театралізації, умовності, певна символічна система.

Вишуканий стиль бароко якнайкраще виражав духовні інтереси української козацької старшини і вищого духовенства, їх прагнення до рафінованої аристократичності. Значною мірою через портрети сотників і полковників, видатних політичних і культурних діячів епохи козацької автономії ми маємо уявлення про Україну тих часів.

Пам’ятки мистецтва із зібрання Києво-Печерського заповідника в основному, належать, до київської школи, яка в значній мірі визначила стилістичні особливості майстрів на території всієї України. Становлення стилю бароко в різних видах українського мистецтва проходило не одночасно.

Нові художні тенденції в середині XVII століття знайшли своє втілення перш за все в книжковій графіці та іконописі, проявляючись в посиленні емоційного звучання релігійних сцен, в конкретизації місця дії та образів, наближення їх до народного типажу, що призвело до зміни засобів їх художньої виразності. У ювелірному мистецтві України вже з другої половини XVII ст. помітно ускладнення форм виробів та їх орнаментики. Поступово предмети набувають все більш пишного декору з використанням в орнаменті листя аканта, гірлянд з квітів та плодів, стилізованих черепашок.

Нові віяння доби бароко проявилися і в художньому гаптуванні, в якому сильними були старовинні візантійські традиції. Для XVII століття характерна ще статичність композиції та площинний малюнок зображень. Але вже на межі століть відбувається різка зміна техніки гаптування, обумовлена перемогою нового художнього напрямку. Композиції стають вільніші та пластичніше, майстрині намагаються передати перспективу та об’ємність, широко використовується рослинний орнамент.

Синтез мистецтв, притаманний стилю бароко, знайшов в українському мистецтві яскраве відображення. Насичені за колоритом барочні ікони, разом з соковитим позолоченим різьбленням іконостасів, складали органічний та цілісний ансамбль, що полонив величністю та декоративністю загального звучання.

Барочні риси проявляються і в оформленні стародруків, гравюри яких набувають складної композиції та пишних декоративних форм. Творчість українських художників XVIII століття — граверів Олександра та Леонтія Тарасевичів, І. Ширського, Гр. Левицького, майстрів-ювелірів — І. Равича, М. Юревича, І. Атаназевича та інших, що відмічена національною своєрідністю та самобутністю, здобула заслужену славу українському мистецтву. Мистецтво України доби бароко, яке створювалось на основі народної естетики в тісному взаємозв’язку з мистецтвом інших країн, являє важливий етап у розвитку духовної культури українського народу.

Висновки

Період, що був після ренесансу, названий бароко, довго сприймався як відхилення від канонізованих норм естетики попередньої епохи, мав на собі тавро чогось химерного, негармонійного.

Дух епохи бароко на Україні стверджували великі національні зрушення, козацькі звитяги, повстання проти поневолювачів, боротьба проти національного та релігійного утиску.

Бароко мало синтетичний характер, охопивши всі сфери духовної культури — архітектуру, літературу, образотворче і прикладне мистецтво, музику, театр. Це був універсальний стиль, особливості якого закономірно і глибоко виявилися в багатьох ланках духовного життя суспільства.

Українське бароко 17 ст. називають «козацьким», тому що саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей.

Українське козацьке бароко розвивалось під впливом норм естетики, з одного боку – європейського бароко, з другого — народної. Разом з тим воно є ланкою в розвитку загальноєвропейської культури, становлячи одну з національних шкіл цього великого художнього стилю.

Література

Жолтовський П. М. Український живопис XVII-XVIII ст. – К. , 1978. — С. 294- 299.
Історія України в особах: Козаччина / Горобець В., Гурій В. – К.: Україна, 2000. — 302 с.
Іваньо І. В Про українське літературне барокко / Радянське літературознавство. – 1970. — № 10. – С. 11-15.
Макаров А. Світло українського барокко. – К., 1994. – 247 с.
Рудницький О. П. Українське мистецтво у полікультурному просторі. – К, 2000. — 191 с.
Українське барокко та європейський контекст / Ред кол. Костюк О. Г., Федорук О. К. та ін. – К.: Наукова думка, 1991. — 254 с.

25.06.2012

Бароко як доба й художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Видатні представники європейського бароко та їхні здобутки

Тема. Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Видатні представники європейського бароко та їхні здобутки.

Мета: розкрити особливості бароко як літературного напряму, показати багатство художніх надбань бароко; формувати цілісний світогляд восьмикласників; розвивати навички характеристики художнього напряму; пробуджувати інтерес до мистецтва бароко; виховувати шанобливе ставлення до творів мистецтва.

Педагогічна технологія: технологія розвитку критичного мислення учнів.

Методи і прийоми: дослідницький, компаративний; бесіда, робота з ілюстрованим матеріалом.

Хід уроку

Хто не вміє вразити читача,

той не має права називатися поетом.

Джамбаттіста Маріно

І. Організаційний момент. Привітання. Перевірка готовності класу до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Бесіда.

— Як називається поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення?

— Які етапи всесвітнього літературного процесу ми вже розглянули у 8 класі?

— Чи можна стверджувати, що мистецтво античності, Відродження було загальноєвропейським?

— що вам відомо про бароко із уроків мистецтва?

ПІ. Основний зміст уроку.

1. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.

2. Вступне слово вчителя.

Англійський поет Джон Донн порівняв свою епоху зі страшною морською бурею. ХVІІ ст.— трагічний час в історії Європи, коли палали війни й вибухали революції. Де ж шукати пересічній людині душевні сили і моральну опору, кому вірити? Усе більше людей зневірювалось. Саме про цю добу ми сьогодні розпочнемо розмову й ознайомимося з її характерними рисами. Основні запитання, на які ми сьогодні шукатимемо відповіді:

1. Що таке бароко?

2. Якими є характерні особливості доби бароко?

3. Якими є визначальні ознаки епохи бароко?

4. Якими були загальні прояви стилю бароко в культурі?

5. У чому полягають особливості проявів стилю бароко в літературі?

6. Як стиль бароко відобразився в українській культурі?

Філософи ХVІІ ст. переконували: Бог подарував людині розум і серце. Людина повинна осягнути навколишній світ, такий привабливий, загадковий і прекрасний, але при цьому вона повинна покладатися лише на себе. І людина захотіла зрозуміти закони світобудови, покластися на власний досвід. В історії людства розпочалася нова доба, сповнена протиріч, суперечливих думок та почуттів — бароко.

Ось таким було XVII ст. З одного боку, роботи митців засвідчили кризу ренесансних уявлень про людину, про гармонійність світу, а з з іншого — діячі культури прагнули відтворити втрачену красу й гармонію. Це привело до формування у XVII століття двох основних художніх систем, двох напрямів — бароко і класицизму, які визначили своєрідність даної доби й дали яскраві шедеври мистецтва, що пережили свій час.

Наш урок сьогодні пройде піл гаслом: «Література – синтез мистецтв»

3. Робота над темою уроку.

· Коментар до епіграфа.

Прочитайте епіграф. Як ви розумієте його зміст? ( Представники бароко вірили в духовні можливості людини, яка могла піднестися до Бога і сумували через те, що світ втрачає цілісність і гармонійність. Митці ставили перед собою завдання — вразити сприймача).

· Соціально-історичне тло доби. Робота із підручником.

— прочитати матеріал підручника стор. 230, застосувати прийом «Коло запитань», яким ви перевірите рівень засвоєння прочитаного один у одного.

Запис визначення поняття бароко із підручника.

Додаткова інформація. . Визначення та походження терміна. Словникова робота.

Бароко (від італ. вигадливий, химерний; від порт, perolo baroko — перлина неправильної форми) — літературний і загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж ХVІ — XVIII століть.

Довго вважалось, що цей термін походить від португальського слова, що означає «перлина неправильної форми», яка переливається різними кольорами веселки.

За іншою версією термін бароко походить від італійського — вигадливий, химерний.

Існує і третій варіант — слово «бароко» означає фальш і обман.

Термін «бароко» вперше був застосований для характеристики стилю архітектурних споруд. Але згодом його починають вживати для позначення інших мистецьких явищ. XVIII столітті термін «бароко» застосовують до музики, у XIX столітті його вживають стосовно скульптури та живопису. Наприкінці XIX століття починають говорити про бароко в літературі. Термін бароко був введений у XVIII столітті, причому не представниками напрямку, а їхніми супротивниками — класицистами, які вбачали в бароко цілком негативне явище. Вважають, що першим термін «бароко» щодо літератури використав Фрідріх Ніцше.

Словничок уроку

Контраст – різкий вияв протилежності в чомусь.

Гіперболізм — художнє перебільшення.

Поліфонія — вид багатоголосся, у якому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення.

Патетика — елемент пристрасності, піднесеності у чому-небудь.

Опера — музично-драматичний жанр, що ґрунтується на синтезі музики, слова, дії.

Слово вчителя.

Якщо Відродження було добою панування гуманітарних наук, то епоха бароко позначена розвитком природничих і точних наук. Наукові відкриття не лише значно поліпшили життя людей, а й призвели до того, що на порозі XVII століття, людство здригнулося від жаху. З’ясувалося, що наша рідна, надійна і затишна мати-Земля насправді є маленькою кулькою, яка мчить невідомо куди в холодному байдужому космосі, неосяжному безкінечному просторі.

Як вплинули ці відкриття на світогляд людини? Відродження починає охоплювати глибока криза. Світ, що уявлявся впорядкованим і гармонійним, обернувся ірраціональним, тобто незбагненним, хаосом, сповненим зяючих безодень і нерозв’язаних суперечностей, а людина — істотою, що роздвоюється між добром і злом. Так виник притаманний добі бароко «метафізичний неспокій». Постійний сумнів у всіх цінностях життя, тривожне світовідчуття не могло не вплинути на мистецтво й літературу.

4. Робота в групах. Ознайомтеся із інформаційною карткою, укладіть за нею кластер, підготуйте за кластером виступ. Сформулюйте декілька запитань, які дозволять з’ясувати, чи засволи ваші однокласники озвучену вами інформацію.

Визначальні ознаки бароко.

Доба Бароко стала добою справжньої наукової революції. Якщо в добу Відродження великого значення надавали шаленим учинкам, то для доби Бароко головне — пристрасні роздуми про світ. Художня система бароко надзвичайно складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.

Визначальні ознаки епохи бароко:

1. Посилення ролі держави і церкви.

2. Поєднання релігійних і світських мотивів, образів.

3. Мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.

4. Тяжіння до контрастів, метафоричність, алегоризм

5. Людина не протиставляється Богові, а вважається найдосконалішим його творінням.

6. Настрої песимізму, розчарування, скепсису.

7. Трагічна напруженість і трагічне світосприйняття.

8. Прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем.

Людина доби бароко.

Людина доби бароко не ідеальна — її внутрішній світ сповнений різноманітних відтінків, а часто досить дивна і суперечлива, дисгармонійна. В мистецтві бароко людина постає як одна, багатопланова особистість зі своїм світом переживань, залучена у драматичні конфлікти. Людина бароко — це, за образом англійського поета Дж. Донна, черв’як, який плазує у бруді та крові. В результаті людській особистості відводиться скромна роль піщинки безмежного всесвіту, безпорадної і цілком залежної від волі Бога.

Українське бароко

В Україні бароко проіснувало близько 200 років і стало наступним після доби Київської Русі етапом розквіту української культури, передовсім архітектури, літератури, освіти, самоврядування. Українське бароко набуло найвищого свого розвитку та завершення в часи гетьманства Івана Мазепи, тому його найчастіше називають мазепинським бароко. Культура й мистецтво посідали важливе місце в житті та діяльності гетьмана, а в своєму меценатстві Іван Мазепа не мав собі рівних в історії гетьманської України. Мазепинська доба створила свій власний стиль, що мав прояви не лише в архітектурі, образотворчому мистецтві та літературі, але й в цілому культурному, і навіть побутовому житті гетьманської України. Справжнім початком українського бароко стала творчість Мелетія Смотрицького, повну ж перемогу нового напряму засвідчило створення Києво-Могилянської академії, цілком барокової за суттю. У нашій культурі співіснували різновиди цього напряму: «високе» бароко («серйозне», пов’язане з книжною традицією) і «низове» (жартівливо-бурлескне, пов’язане з народною стихією — творчість мандрівних дяків, інтермедії, вертепи). Яскраві представники українського бароко: Ф. Прокопович, Г. Сковорода, М. Довгалевич, І. Величковський.

Література бароко.

Митці Ренесансу цінували простоту і структурну досконалість твору, митці бароко структуру розуміють як схематизм, простоту замінюють вигадливістю, надуманістю, пишномов’ям. Для них мистецтво — це часто забава, гра розуму. Розвивається пристрасть до алегорій, з’являються алегоричні драми, поеми, вірші. Важливого значення набуває зовнішній вигляд твору, тексти віршів набувають форми хреста, чари, ковадла, колони, ромба, стають популярними акровірші. Поети бароко часто бавляться нанизуванням вигадливих метафор, порівнянь, антитез. Наприклад, «любов зв’язує золото з крицею, пряжу — із шовком, спонукає кропиву тягтись до шляхетної троянди, до перлин кладе сміття, до вугілля кладе крейду і часто прищеплює дикому дереву солодкий плід».

Проте стиль бароко має вади: часом надто велика перевага зовнішнього змісту над внутрішнім, «чиста» декоративність змушує глибокий сенс, внутрішній зміст твору ховатися або відходити на задній план; ще небезпечнішим є намагання перебільшити, посилити напруження, контраст, щоб вразити читача, глядача,— це призводить до надмірного замилування формою; у літературі — до переобтяження творів формальними елементами.

Представники літератури бароко:

* Іспанія: П. Кальдерон, Ф. де Кеведо, Л. Гонгора.

* Італія: Дж. Маріно.

* Велика Британія: Дж. Донн.

* Франція: T. А. Д’Обіньє.

* Німеччина: А. Гріфіус, М. Опіц.

* Польща: Я Кохановський, Я. Морштин.

* Україна: Ф. Прокопович, Г. Сковорода, М. Довгалевич, І. Величковський.

IV. Систематизація та узагальнення вивченого.

· У чому особливості проявів стилю бароко в літературі?

· Слово вчителя. Бароко — це загальноєвропейський стиль. Бароко відіграло велику роль у мистецтві XVII століття, яке дозволило втілити безмежність і суперечливість світу й людини, ту складність буття, яка не підлягає раціональному осягненню, боріння різних сил і стихій, загадкову таїну сущого. Бароко дало можливість митцям висловити у різноманітних художніх формах уявлення про духовний стан світу й особистості, виразити моральні запити цієї доби. Бароко стало результатом змін у світобаченні людства, що відбулися під впливом бурхливого розвитку науки й філософської думки.

· Вправа «Так — ні».(Взаємоперевірка виконаних робіт)

1. Мистецтво бароко зародилось в Україні.

2. Хронологічні межі доби європейського бароко XV-XVI століття.

3. Бароко з італійської перекладається як вигадливий, химерний.

4. Бароко було добою панування природничих і точних наук.

5. Провідна тема літератури бароко — відображення життя середньовічної людини.

6. Дж. Донн, П. Кальдерон, Г. Сковорода — письменники доби бароко.

7. Найяскравіше бароко проявилось у музиці.

8. Художник Рафаель Санті — представник епохи бароко.

9. Метафора — художній засіб, характерний для літератури бароко.

10. Чи є характерним для мистецтва бароко прагнення вразити пишним барвистим стилем?

11. Українське бароко називають мазепинське бароко.

12. Людина — ідеальний взірець для наслідування в мистецтві бароко.

Ключ: 1.HІ 2. Ні. 3. Так. 4. Так. 5. Ні. 6. Так. 7. Ні. 8 Ні. 9. Так. 10. Так. 11. Так. 12. Ні

V. Підсумки. Прийом «Мікрофон»

Продовжіть речення:

1. Я дізнався на уроці… (що?)

2. Мене вразило на уроці… (що?)

3. Я навчився на уроці… (чого?)

VII. Домашнє завдання.

Для всіх учнів.

1.Опрацювати матеріали підручника про мистецтво бароко та підготувати розгорнуте висловлювання на тему «Бароко — це загальноєвропейський стиль».

2. індивідуальне завдання:підготувати повідомлення про життя та творчість Джона Донна.

ЕГЭ и ГИА: Жан-Батист Мольер «Мищанин-шляхтич»

«Смих часто бувае посередником

У справи видризнених истини вид обману».

В. Г. Белинський

Новий художний напрям у литератури XVII ст. — класицизм — знову, як и попередники, доба бароко и Видродження, звертаеться до античности як до естетичного еталона. Пъеса видомого комедиографа Мольера «Мищанин шляхтич» стала втиленням рис класицизму (лат. classicus — зразковий), якому притаманни нормативнисть правил, иерархия жанрив (подил на високи, середни, низьки), культ розуму, гармонийнисть форм.

Основою класицизму е рационализм, представники якого вважали, що краса та истина досягаються через розум.

У класицизми, як литературному напрями, в драматургий иснувало правило трьох едностей: дий (головна дия не повинна перериватися не повъязаними з нею прямо подиями та епизодами), часу (подий повинни завершуватися протягом однией доби), мисця (мисце дий залишаеться незминним).

На противагу бароко, якому характерни пишнисть и пиднесенисть стилю, представники класицизму подали сувору композицию, яснисть и точнисть мови.

До низького жанру в иерархий жанрив класицизму видноситься комедия (грецьк. komodia: вид komos — весела процесия и ode — писня) — драматичний твир, у якому засобами комичного (гумору, сатири, ироний, сарказму та ин.) розвинчуються негативни явища, розкриваеться смишне в навколишний дийсности чи в людини. Героями комедий е представники середнього и низького класив.

Комедия як жанр подиляеться на комедию-балет, комедию ситуаций, комедию характерив, комедию масок тощо).

Пъеса Мольера «Мищанин-шляхтич» мае риси комедий-балету, У який поеднуеться слово, танець, пантомима, музика, образотворче мистецтво, и риск комедий характерив, побудований на викритти рис характеру, що викликають смих.

Комедия «Мищанин-шляхтич» породжуе безмежжя питань, серед яких и таке: яки суспильни явища штовхнули Мольера на створення цього епохального

Твору?

Мабуть, головною причиною написання комедий «Мищанин-шляхтич» стала життева потреба суспильства в утвердженни в житти и мистецтви свитлого розуму, логики, суворого порядку и моральности.

До Мольера найвидомиши письменники доби класицизму Корнель и Расин у свойх творах стверджували, що справжня людина в будь-який ситуаций чинитиме видповидно до вимог здорового глузду й обовъязку, хоч через це страждатимуть йй почуття. На видмину вид свойх попередникив, Мольер йде дали: вин стверджуе, що серце и розум мають бути в гармоний, тому й не тильки простофиля Журден висмиюеться в пъеси, але й аморальний аристократ Дорант з холодним егойстичним розумом.

Жан-Батист Мольер «Мищанин-шляхтич»

1.2 Бароко як доба, художній напрям і стиль. Бароко у західноєвропейському та українському мистецтві

Viktoriya V. Havrylenko, Актуальні буттєві питання доби бароко в народнопісенній спадщині

The article is devoted to context specific of folk songs from the collection “Songs of people of Galicia” by polish folklorist Z. Pauli. General and subjective problems and issues of Ukrainian society in 17th and 18th centuries were revealed. Song’s lyrics were analyzed and actual problems of baroque Ukrainian’s life were highlighted. Each of these problems and issues has it’s specific worldview expression. This worldview response to society and subjective problems of Baroque was presented in folk songs. Thus, the problems of Ukrainian community and personal issues was considered in terms of worldview specific. So, in our point of view the main problems of Ukrainian Baroque society were “cossachyna” and conscription. Attitude of ordinary people to cossacks, their life and role in the state’s fate presented in historical songs, epic songs and Cossack songs. Context of these songs from Z. Pauli collection showed us some important worldview responses to the Cossacks. As a response to the historical events of the seventeenth and eighteenth centuries formed the cult of the warrior’s force. So the main virtues were agility and courage of the warrior. “Cossack glory” was one of the main values in the mass perception of Ukrainians. And was defeating during the battle was the most threat in terms of the relatives of warrior. In the song’s lyrics of 18th century the theme of soldier’s military duty hade wide spreading. Many families had to say good bye to their close relatives. That’s why the frequently motives of soldier songs are farewell, anguish and sorrow. Social problems such as insecurity, orphanhood and gender imbalance, caused by man’s military service, became a relevant for ordinary citizens. Personal existential problems presented in lyric songs and ballads. Widespread subjective problems such as freedom of someone own choice, choice contrary to the social or family opinion, contradictory feelings, emotions and actions outlined in folk-song’s lyrics. Frequently such song’s lyrics expressed metaphysical meditations about loneliness, person’s place in the world, happiness and desire to be happy, the influence of fate on human life etc. This group of songs present a typical Baroque pessimism. So, us our research showed ancient folk songs are real rich source for understanding worldview of our ancestors.

Бароко як доба й художній напрям у європейській літературі та мистецтві

Зарубіжна література. 8 клас. Ніколенко

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ Й УМІТИ:

ВИЗНАЧАТИ ПРОВІДНІ ОЗНАКИ БАРОКО ТА КЛАСИЦИЗМУ ЯК ХУДОЖНІХ НАПРЯМІВ;
ВИЯВЛЯТИ В ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ТЕМИ, ІДЕЇ, СИМВОЛИ, ОСОБЛИВОСТІ МОВИ;
ХАРАКТЕРИЗУВАТИ Й ПОРІВНЮВАТИ ОБРАЗИ;
РОЗКРИВАТИ ЖАНРОВУ СВОЄРІДНІСТЬ ТВОРІВ.

1. Підготуйте короткі повідомлення про діяльність видатних науковців XVII ст. (Галілео Галілей, Йоганн Кеплер, Рене Декарт, Готфрід Вільгельм Лейбніц, Ісаак Ньютон та ін.). Подумайте, як вплинули їхні відкриття на формування нових уявлень про світ.
2. За допомогою Інтернету підготуйте презентацію про 1-2 видатних митців бароко в образотворчому (Дієго Веласкес, Мікеланджело Караваджо, Пітер Пауль Рубенс, Рембрандт Харменс ван Рейн та ін.) чи музичному (Георг Фрідріх Гендель, Йоганн Себастьян Бах та ін.) мистецтві.

XVII ст. в Західній Європі відзначається складністю соціальних і духовних процесів. У цей час тривала криза феодалізму, водночас відбувався процес формування національних держав, об’єднання країн під владою могутніх монархів. Тому XVII ст. називають добою абсолютизму (або монархії). Європейські монархи підтримували мистецтво й науку, укладали союз із церквою, намагаючись панувати у сфері ідеології. Релігія продовжувала відігравати провідну роль у країнах Західної Європи, проте її позиції значно похитнулися у зв’язку з розвитком науки й техніки.

Наукові відкриття XVII ст. обумовили нове бачення світу та людини. Завдяки дослідженням Галілео Галілея, Йоганна Кеплера, Рене Декарта, Готфріда Вільгельма Лейбніца, Ісаака Ньютона та ін. світ постав перед людьми не статичним і завершеним у своїх формах, а рухливим, безмежним, мінливим і не пізнаним до кінця. У ньому, згідно з науковими уявленнями того часу, діяли не тільки Божі закони, а й закони природні, невідомі сили й стихії.

Особливістю мистецтва XVII ст. є співіснування в ньому двох художніх напрямів — бароко та класицизму. Класицисти шукали порядку й гармонії в суперечливому світі, тоді як представники бароко показували його драматизм, таємничість і стихійність. Це були два різні погляди на світ, що розкрився в XVII ст. в усій своїй широті та розмаїтті.

Караваджо. Юнак із лютнею. 1596 р.

Світ у культурі бароко постає в усій своїй складності, багатогранності виявів, безмежності й мінливості. Під впливом наукових відкриттів, які розширили горизонти пізнання та довели безкінечність буття, представники бароко намагалися осягнути природні стихії, навколишнє середовище, оточення людини — усе, з чого складається великий і досить непростий для розуміння Всесвіт. При цьому вони усвідомлювали обмеженість раціоналістичних засобів пізнання й тому значну роль надавали інтуїції, безпосередньому відчуттю, «прозрінню серця».

У культурі бароко утвердилося уявлення про світ як про поєднання суперечливих начал, як про арену протилежних сил — світла й темряви, добра і зла, життя та смерті, Бога й диявола. Світ зображується митцями бароко в моменти найбільшого напруження, і людина, як невід’ємна частина світового буття, бере участь у розв’язанні його конфліктів, приймаючи на себе весь тягар трагізму світу.

П. П. Рубенс. Христос і два злодія на хресті. 1619-1620 рр.

Однак представники бароко вміли бачити не тільки драматичні сторони, а й красу життя. Вони намагалися якомога виразніше й яскравіше прикрасити його, щоб подолати трагізм засобами краси, знайти через естетичне вихід із кола тяжких протиріч. Барокове мистецтво не тільки відображало складність буття, а й нагадувало про його щедрість і повноту. Напрочуд тісно поєднані в бароко почуття жаху та відчаю й водночас велика жага життя та його принад. Святкові форми бароко мали на меті створити для людини прообраз «раю на землі», аби через красу вона могла наблизитися до Бога.

В естетиці бароко посилюється інтерес не тільки до досконалих проявів буття, а й до дисгармонійного, фантастичного, навіть потворного. Усе багатство світу, його естетична невичерпність розкриваються через постійне підкреслення таїни світобудови. Звідси — атмосфера містики, чогось надзвичайного, що знаходиться поза межами свідомості.

Образ людини в мистецтві бароко складний і багатогранний, він відзначається суперечливістю й напруженістю духовного буття, інтенсивністю емоцій, силою пристрастей. Людині в барокових творах доводиться постійно розв’язувати внутрішні конфлікти. Нерідко вона не здатна їх вирішити й лише гостро переживає боротьбу прихованих сил у своїй душі. У внутрішньому світі барокових героїв стикаються дух і плоть, нице й піднесене, нестримна жага насолод і суворий аскетизм.

Взаємини людини з Богом набувають глибокого особистого характеру, людина постійно відчуває присутність вищого начала у світі, але її шлях до нього пролягає через важкі пошуки й вагання. Головним сюжетом барокового мистецтва стає духовне випробування людини.

Хоча людину вже не ідеалізували, як у добу Відродження, представники бароко поставили її в центр своїх світоглядних шукань, порушивши питання про складність людської натури та її зв’язок із безмежним Усесвітом.

Важливою ознакою бароко є універсальність художнього мислення, космічність бачення. Митці зображують не просто епізоди з життя людей, а буття людства в усесвітньому, глобальному масштабі. Вони розповідають про боротьбу одвічних начал, безкінечність космосу й місце людини в складному й розбурханому світі.

Рембрандт. Флора. 1634 р.

Характерною ознакою бароко є також його динамізм, що виявляється в постійному русі форм, які покликані відтворити рухливість світу й стан душевного неспокою людини.

У бароко поєдналися традиції епох Середньовіччя й Відродження, античні й християнські мотиви, релігійне та світське начала.

Барокові твори залишають враження неспокою, бентежать розум і серце, хвилюють уяву. Цьому сприяє система контрастів, символів, алегорій, перебільшень, іносказань тощо. Твори відзначаються підкресленою метафоричністю й символічністю, розраховані не на логічне сприйняття, а передовсім на уяву.

Яскравими представниками бароко в Західній Європі були Луїс де Гонгора-і-Арготе, Педро Кальдерон де ла Барка, Тірсо де Моліна (Іспанія), Торквато Тассо й Джамбаттиста Маріно (Італія), Джон Мільтон і Джон Донн (Англія), Ганс Якоб Кристоф Гріммельсгаузен (Німеччина).

Синтез традицій епохи Середньовіччя та Ренесансу в барокових творах

Середньовіччя	Відродження	Бароко
Бог — центр Усесвіту.	Людина — центр Усесвіту.	Людина в складних стосунках із Богом.
Поширення християнства.	Відродження античної культури.	Поєднання християнських і античних традицій.
Культ Бога.	Культ сильної людини.	Віра в духовні можливості людини.
Світ — непізнанний і жахливий, справжнє життя не на землі, а на небі.	Єдність, гармонійність світу.	Намагання проникнути в таємниці земного світу, який утрачає цілісність і гармонійність, протиставлення духовного буття земній марноті.
Опора на віру.	Опора на розум.	Спроба примирити розум і віру.
Релігійний характер культури.	Світський характер культури.	Поєднання релігійних і світських мотивів.
Ускладненість готики.	Простота, гармонійність форм.	Різноманітність, синтетизм форм.

Бароко виявилося в різних видах мистецтва: літературі, архітектурі, живописі, музиці, скульптурі. Архітектура бароко відзначається широтою форм, масштабністю будівель, пануванням «хвилястих» ліній, неврівноважених композицій. Архітектурні ансамблі органічно вписуються в навколишнє середовище, стаючи частиною рухливого й мінливого світу. Яскравим прикладом архітектурного бароко є церква Сан Карло алле Куатро Фонтане, збудована за проектом Ф. Борроміні.

Л. Берніні. Бюст Людовіка XIV у Версалі. Франція. 1665 р.

В образотворчому мистецтві бароко виявилося в гіперболізмі образів, контрастності й водночас колористичній єдності цілого. Художники розробляють релігійні та міфологічні сюжети, надаючи їм алегоричного змісту. З полотен великих майстрів бароко дивляться люди, які живуть складним духовним життям, охоплені пристрастями й суперечностями. Значний внесок у культуру зробили такі видатні художники бароко, як Дієго Веласкес (Іспанія), Мікеланджело Караваджо (Італія), Пітер Пауль Рубенс (Фландрія), Харменс ван Рейн Рембрандт (Нідерланди) та ін.

У скульптурі бароко привертає увагу живописність композицій, їхній динамізм, плинність ліній, що створює враження мінливості й постійного руху образів (Лоренцо Берніні та ін.).

Бароко в музиці представляють Георг Фрідріх Гендель і Йоганн Себастьян Бах, хоча їхня творчість виходить за межі цього напряму. Для музичного бароко характерні сильні образи, прагнення відобразити внутрішній світ людини, драматизм її почуттів, спеціальні засоби виразності, що створюють велич, пишність, декоративність та емоційність музичних картин.

В Україні є багато зразків бароко в архітектурі, наприклад Покровська церква, церква Святого Андрія Первозваного (1747-1753), церкви Києво-Печерської лаври, Софійського собору в Києві та ін. Окрім архітектури, бароко розвинулося в українській літературі, іконографії, живописі та ін. Українське літературне бароко мало свою специфіку. Цей напрям ґрунтувався на власних національних джерелах: давньоруських і фольклорних, що проявлялися на різних рівнях напряму — «високому», «середньому» та «низовому». У культурі українського бароко відображені загадкові й дивакуваті характери. Представники бароко поетизували духовний світ козака, утверджували образ діяльного героя, який віддано служить вітчизні. У мистецтві українського бароко релігійні мотиви домінували над світськими. Літературне бароко простежується в різних жанрах, зокрема в поезії Лазаря Барановича, Івана Величковського, Григорія Сковороди, Самійла Величка та ін.

Невідомий художник. Митрополит Петро Могила. XVII ст.

1. Як зображується світ у бароковому мистецтві? Чи вплинули наукові відкриття на зміну уявлень про світ у XVII ст.? Доведіть свою думку.
2. Визначте синтез середньовічних і ренесансних традицій у мистецтві бароко.
3. Назвіть представників бароко в різних видах мистецтва.

УЗАГАЛЬНЮЄМО

Провідні ознаки бароко як художнього напряму в Західній Європі:

світ зображується безмежним, суперечливим і таємничим;
людина постає як осереддя боротьби добра і зла, Бога та диявола, високого й ницого;
динамічні форми, що покликані відтворити рухливість світу та внутрішнього стану людини;
поєднання традицій епох Середньовіччя та Ренесансу;
велика роль алегорій, контрастів, символів, метафор та інших засобів виразності.

Бароко — Історія миcтецтв

БАРОКО (італ. Barocco, буквально – примхливий, химерний), стиль, що панував у мистецтві Європи з кінця 16 до середини 18 ст. у свіх його видах. Цей стиль характерний для мистецтва Західної Європи з кінця XVI ст. (Італія) до середини XVIII ст. (Росія). Найбільш монументально й потужно проявилося в архітектурі та образотворчому мистецтві. Початок Бароко умовно відносять до 70-80-х рр. XVI ст., однак витоки цього стилю походять з епохи Відродження, зокрема від творчості Мікеланджело, якого нерідко називають «батьком Бароко».

Формування стилю пов’язано з кризою ідеалів Італійського Відродження в сер. XVI ст. і стрімкою зміною «картини світу» на межі XVI-XVII ст. Зміни світосприйняття, великі географічні та наукові відкриття.

Батьківщина Бароко – Рим; найбільш яскраві зразки архітектури цього стилю були створені в Італії, Іспанії, Португалії, Південної Німеччини, Чехії, Польши, Литві, іспанських і португальських колоніях в Латинській Америці.

Історичні умови

XVII ст. доба абсолютизму, час формування монархій, боротьби із свавіллям феодалів, жорстоких битв за перерозподіл територій. Утверджуються капіталістичні відносини, розвивається виробництво, наука, техніка, торгівля, мореплавство. Великі наукові відкриття зумовлюють появу перших наукових товариств. Людство сколихнули відкриття італійського вченого Галілео Галілея, німецького математика і астронома Йогана Кеплера, англійського природознавця і лікаря Вільяма Парацельса, французького філософа, фізика і математика Ісаака Ньютона. Усе це спричинило справжню світоглядну революцію, яка зруйнувала традиційні уявлення про Всесвіт.

Особливістю мистецтва XVII ст. було панування двох художніх систем, двох напрямів у межах однієї епохи – бароко і класицизму. Бароко втілило безмежність і суперечливість світу й людини, той вічний «хаос», який не підлягає раціональному пізнанню, боротьбу різних сил, таємницю сущого. Класицизм прагнув знайти логіку в усьому, він висував розум як критерій оцінки й засіб пізнання світу і людини, засвідчив прагнення до завершених і досконалих форм, до гармонії на противагу дисгармонії буття.

Бароко стиль у мистецтві XVII ст., художній напрям цієї доби і назва епохи, коли розвивався цей напрям. Термін «бароко» вarocco «дивний, химерний, вибагливий» та perrola barroca – «перлина неправильної форми».

Бароко прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. У бароко поєдналися різні контрасти, релігійні та світські мотиви, античні та християнські образи, традиції Середньовіччя та Відродження.

Бароко і попередні епохи

Середньовіччя	Відродження	Бароко
Бог центр Всесвіту.	Людина центр Всесвіту.	Людина у складних стосунках із Богом
Поширення християнства.	Відродження античної Культури.	Поєднання християнських і античних традицій
Культ бога.	Культ сильної людини.	Віра в духовні можливості людини.
Опора на віру.	Опора на розум.	Спроба примирити віру і розум.
Справжнє життя не на землі, а на небі.	Єдність, гармонійність світу.	Протиставлення духовного буття земній марноті.
Релігійний характер культури.	Світський характер культури.	Поєднання релігійних і світських мотивів.
Ускладненість готики.	Простота, гармонійність форм.	Різноманітність форм, складна крива лінія.

Характерні особливості стилю Бароко

· Митці прагнуть показати не стільки дії чи події, скільки внутрішні переживання. Герой постійно наповнений протиріччями між розумом і почуттями.

· Пізнати і досягти Бога – неможливо, але людина має шукати Бога. Твір мистецтва побудований так, щоб передати напруження почуттів людини на шляху пошуку Бога.

• Тяжіння до синтезу мистецтв (об’єднання в одному творі різних видів мистецтв). Створюються величезні ансамблі, де архітектура, живопис, скульптура, театр, музика, декоративно-ужиткове і садово-паркове мистецтво зливаються в одне ціле.

• Грандіозність, пишність і динаміка, тяжіння до еффектних видовищ,

• Сильні контрасти масштабів і ритмів, матеріалов і фактур, світла і тіні.

• Інтер’єри бароко прикрашаються різнокольоровими скульптурами, ліпниною, різьбою; дзеркала й росписи «розширюють» простір.

Характерные черты архитектуры барокко

• багато пишних декоративних прикрас в вигляді завитків, картушей, гірлянд з листків, трав і людських фігур; характерні деталі барокко — атланти, каріатиди, маскарони; багато скульптур;

• застосування насичених кольорів та позолоти, поєднання контрастних кольорів, багата кольорова палітра (від глибокого зеленого до бордового), популярне поєднання – білий з золотом. Все це мало справляти враження багатства та парадності;

• підкреслена театральність,

• викривлення класичних пропорцій, асиметрія; дивлячись на фасад перестаєш розуміти де – стіна – головна опора будівлі.

• переважання складних криволінійних форм.

• куполи мають складні форми, часто вони багатоярусні.

• пласкі пілястри виступають замість колон і напівколон.

• величезні розміри порталів, дверей та вікон.

• Форма. Якщо у Відродженні плани в основі будівель мають чітку геометричну форму – коло, квадрат, прямокутник, то у Барокко переважають складні форми, улюблені фігури – овал, вигадливі вигини ліній, виступи, ввігнутість стін.

• Лінії – випукло-ввігнутий асиметричний малюнок; у формах напівкола, прямокутника, овалу; вертикальні лінії колон.

• масивні парадні сходи; колоны, пілястри, скульптури, ліпнина і розпис, різний орнамент;

• Вікна. Прямокутні, арочні; з рослинним декором по периметру.

• Двері. Арочні пройоми з колонами; рослинний декор.

Інтер’єр барокко

Нова архітектурна розкіш вимагала не менш еффектної обстановки. З точки зору форми італійські меблі XVII ст. відрізнялася скульптурними й архітектурними принципами. Вона була крупною за масштабом, її багато оздоблювала об’ємна різьба з листям і людськими фігурами, створені під прямим впливом скульптури. Для нього характерне:

•прагнення до величності, пишності;

•вигнуті й дуже пластичні поверхні предметів, складні форми,

•в якості прикрас використовуються щити, герби, картуші, вигнуті стеблини, мушлі, вінки, гірлянди, амури, виноградні лози.

•меблі часто покриваются яскравими розписами і лаками, позолотою, застосовують інкрустацію хрустальними пластинками; сидіния часто обиваються дорогими тканинами і прикрашаються бахромою.

•вискривлення форм, овальні зали, арки, мраморні викручені сходи.

•складний, навіть, перегружений декор: ліпнина, позолота, різьба, чеканка, інкрустація. В отделке преобладают растительные мотивы гирлянды цветов, листья, венки.

•стіни галерей стали прикрашатися полотнами відомих живописців; було дуже модно використовувати скульптури і витончені вази для прикрашання палаців.

Архитектурні терміни

• Пілястра – плаский вертикальний виступ прямокутного січіння на поверхні стіни чи стовба. Пілястра має ті жі частини (стовбур, капітель, база) і пропорції, що й колона; служить для поділу площини стіни.

• Картуш – прикраса у формі щита чи напівзгорнутого сувою з зображенням гербу, емблеми, надпису.

• Фронтон — завершение (обычно треугольное) фасада здания, портика, колоннады, ограниченное двумя скатами крыши по бокам и карнизом у основания.

Майстер у створенні криволінійних, вигинаючихся поверхонь і вигадливих геометричних поєднань. Він принципово уникає рівних ліній та прямих кутів. Церква Сант Аньєзе на площі Навона в Римі – одне з кращих творінь архітектора. Плавно вигнутий фасад церкви прикрашається величним куполом, розміщеним на высокому барабані. Стіни церкви ніби розчиняються в грі світлотіни, у виступах і заглибленнях.

Церква Сан-Карло алле Куатро Фонтане, (1634-67, Сант-Іво, 1642-60, в Римі). Інтер’єр не менш ефектний – в ньому багато ліпних прикрас, різнокольорових декоративних розписів, кольорових мармурових колон.

Основоположник стилю зрілого бароко. Архітектор, скульптор, живописец, декоратор. Був офіційним архітектором і скульптором католицької церкви, виконував замовлення римських пап. Найбільш повне уявлення про його стиль в архітектурі дає збудована ним церква Сант-Андреа аль Квіріналеє в Римі (1653-1658).

Використовує, на відміну від Борроміні, більш строгі форми (еліпси, трикутники, рвані еліптичні чи трикутні фронтони). Берніні більше використовує багатство і різноманітність матеріалів, їхню обробку. В цьому йому допомагав його талант скульптора. Він майстерно «грає з фактурами».

Церква Сант Андреа Аль Квиринале (1653 – 1659) – має план в формі еліпса. В основі купола влаштовані вікна, які добре освіщають храм.

Архітектура

Найбільший його архітектурний проект — завершення будівництва собору св. Петра в Римі й оформлення площі перед ним (1656—1667), головний храм католицької церкви — собор Святого Петра в Ватикані. Його будівництво було розпочато ще Донато Браманте, в стилі епохи Відродження. Початковий проект був змінений та втілений Мікеланджело і, нарешті, завершений в XVII ст. Берніні.

Перед Берніні стояло одразу декілька завдань: створити урочистий підхід до головного храму католицького світу та досягти враження єдиності площі й собору. Простір перед храмом він перетворив на єдиний ансамбль з 2-х площ. Перша – в формі трапеції, а друга – в улюбленій формі бароко, – овала. Вона повернена до міста і обрамлена величною колонадою довкола.Вона обрамлена монументальною колонадою, що йде від головного, західного фасаду собору і утворює спочатку форму трапеції, а далі переходить у величезний овал. Така форма підкреслює особливу рухливість композиції. Майстерно включені в оформлення площі декоративні елементы: струмені води двох фонтанів і стрункий єгипетський обеліск між ними, що акцентують середину площі. За словами самого Берніні, площа, «подібно розкритим обіймам», захоплює глядача, спрямовуючи його рух до фасаду собору, що возвишується над всім цим урочистименным бароковим ансамблем. Таким чином робиться акцент на самій будівлі.

Берніні дорбе знав та враховував закони оптики і перспективи. У віддаленні поставлені під кутом колонади у формі трапеції здаються прямими, а овальна площа — круглою.

Сходи Скала Реджа (1663 — 1666). Схожий прийом Берніні використав у парадних Королівських сходах («Скала реджа», 1663—1666), що з’єднує собор з Папським палацом. Сходи по яким Папа виходив до віруючих. Але вони мали неправильні габарити – стеля поступово стає нижче, а ширина – вужче. Ці порушення архітектор використав, як особливий художній прийом: він створив сходи з непаралельними підлогою та стелею. Стіни також поступово звужуються, зменшуються колони, що обрамлюють сходи. Через це здається, що сходи довше ніж вони є насправді. Все це вкривається сутінкам , бо вікна є лише на двох площадках. В результаті, коли Папа спускається він несподівано з’являється перед віруючими, виринаючи з сутінок.

Скульптура

В соборі св. Петра також є і скульптурні твори Берніні — алтарна кафедра апостола Петра (1657—1666) з фігурами батьків церкви, святих і ангелів. В інтер’єрах собору в капелах розміщені пишні папскі надгробки; статуї святих.

Для скульптур Берніні характерні:

· В його творчості яскраво проявилися риси бароко: драматична емоційність, ефектна театральність образів, активна взаємодія архітектурних і пластичних мас і простором.

· в позах передаються стрімкі рухи і повороти,

· експресивна міміка й жести.

· декоративна скульптура наближається до своєрідної картини, розташовуючись у глибоких нішах чи перед стіною,

· застосування кольорових ефектів через поєднання різних матеріалів: бронзи, позолоти, різнокольорового мармуру.

· пишна парадність декору.

· поєднує різні матеріали, позолоту, деякі з скульптур, навіть розфарбовував, світлові ефекти; по-різному обробляє і полірує мармур, він досягав реалістичної імітації блиску і м’якості шкіри, фактури тканин.

· характерні текуча стрімкість руху, поєднання релігйної афектації з екзальтованою чуттєвістю

Вже ранні скульптури Берніні («Давид», 1619; «Викрадення Прозерпіни», 1621; «Аполлон і Дафна», 1622-1625) свідчать про його майстерність та новаторські пошуки.

Статуя «Давид» (1623). Новаторство Берніні – зображає Давида в момент бою в неистовом порыве ярости, полным драматического пафоса. Герой приготовился с помощью пращи метнуть камень в своего врага. Его фигура в резком развороте и наклоне, нарушающем композиционное равновесие, требует обхода и рассмотрения с разных сторон. Лицо полно ненависти, губы гневно сжаты, взгляд яростен. В скульптуре Бернини намечаются черты реализма нового типа, включающего множество конкретных ощущений и наблюдений.

В творчості Берніні зформувалися також типи парадного портрету-бюсту епохи бароко, що поєднує реалістичність зовнішності з психологічною гостротою і декоративною пишністю (портрет Людовика ХIV, 1665).

Екстаз Святої Терези (1644-1652, капелла Корнаро церкви Санта-Марія делла Вітторія в Римі) справжній шедевр у творчості Берніні. В основі лежить один з епізодів записок іспанської монахині Терези, що жила в XVI ст. і пізніше була віднесена до лику святых. В видінні Святої Терези Авільської янгол пробиває її серце золотою стрілою. Скульптура наповнена драматизмом і душевним хвилюванням.

В своїх записках вона розповідала, що одного разу до неї увісні явився янгол і пробив їй серце золотою стрілою: «В руці янгола я побачила довгу золоту стрілу з вогняним вістям; мені здалося, що він устромив її декілька разів в моє серце… Біль був таким сильним, що я не могла втриматися від крику, але водночас відчула таку безкінечну насолоду, що… хай би цей біль тривав вічно».

Берніні зобразив Святую Терезу з відхиленою назад головою. Її повіки напівприкриті, вона ніби не бачить янгола, що стоїть перед нею та посміхається. Страждання і насолода переплітаються в її хворобливо-натхненній фігурі. Емоції героїні доведені до крайнощів, однак при це жодним чином не виглядає штучним. Ефект містичного видіння скульптор підкріпив світлом, що падає вдень крізь жовте скло вікна собору.

До його кращих творів належать фонтани, якими він прикрасив Рим – фонтани Тритона на П’яцца Барберіні (1637), Чотирьох рік на П’яцца Навона (1648–1651) та інші.

Фонтан Четирьох рік на площі Навон (1648-1651). Покривало на голові Ніла символізує таємничість його витоку, який тоді ще не відкрили.

Иоганн Себастьян Бах 1685 1750 Композитор эпохи барокко

Иоганн Себастьян Бах (1685–1750) Композитор эпохи барокко

Иоганн Себастьян Бах происходил из большой семьи музыкантов. Более семидесяти его дядей, кузенов, братьев и других родственников зарабатывали на жизнь музыкой. Раз в год все родственники собирались вместе и устраивали большой семейный праздник. Все они были музыкантами, так что было много пения и музыкального веселья. И. С. Бах (которого обычно называли Себатианом) родился 31 марта 1685 года в семье Иоганна Амброзиуса Баха и Марии Элизабет Ламмерхерт.Его отец был городским музыкантом и обучал Себастьяна музыке. К сожалению, мать Себатяна умерла, когда ему было девять лет, а его отец умер в следующем году. Иоганн Амброзиус Бах отец И. С. Баха

Себастьян переехал жить к своему старшему брату Кристофу в соседний город Ордруф. Кристоф был известен как превосходный церковный органист. Он не только научил Себастьяна играть на клавесине и органе, но и настраивать и чинить сломанные органы. Себастьян тестировал и ремонтировал органы в разных городах Германии.Орган эпохи барокко

Себастьяну было пятнадцать лет, когда он ушел из дома своего брата в поисках работы. Он часто ездил из города в город в поисках работы музыкантом. Некоторые работы были лучше, чем другие. Когда ему было семнадцать, он получил прекрасную работу скрипача при королевском дворе в Целле, Германия. Однако, как часть работы, он должен убирать кухню каждое утро. Скрипач эпохи барокко

Вскоре И. С. Бах стал широко известен своим выдающимся талантом органиста и композитора церковной музыки.Одно из самых известных его органных произведений называется «Маленькая органная фуга соль минор». Это произведение наполнено большими, мощными звуками. Он обладал энергией и силой, которая, как известно, заставляла церковные стропила и окна трястись. Себастьян также писал пьесы для церковных служб, называемые кантатами. В кантате обычно есть солист и хор в сопровождении оркестра. Бах играет на органе

И. С. Бах играл и сочинял свою музыку в период, известный как период барокко. В 1600-х и 1700-х годах все в Европе, казалось, обладало грандиозной фантазией и декоративным чувством.Искусство и архитектура были созданы, чтобы показать дворцы и дома королей, королев, герцогов и богатых бизнесменов. Архитектура барокко

Музыка барокко также обладала неким грандиозным декоративным чувством. Он часто был наполнен звуками голосов, скрипок, труб и флейт, каждая из которых одновременно играла разные мелодии. И. С. Бах был экспертом в том, чтобы сложные произведения в стиле барокко звучали естественно и приятно. Образец искусства барокко

Себастьян женился на Марии Барбаре Бах, дальней родственнице.Мария была счастлива путешествовать с мужем, растить четверых детей. К сожалению, она умерла после тринадцати лет брака. Через год он женился на Анне Магдалене. Вместе у них было тринадцать детей. Иоганн Себастьян Бах и семья

Себастьян был любящим отцом и следил за тем, чтобы его дети получали хорошие оценки, учились играть на музыкальных инструментах и помогали по дому. Четверо сыновей Баха стали известными композиторами и музыкантами. Вильгельм Фридеманн Бах Иоганн Кристиан Бах Карл Филипп Эммануэль Бах Иоганн Кристоф Фридрих Бах

Позже в своей жизни Себастьян знал, что музыка меняется, но он решил придерживаться своего любимого стиля барокко.Когда он умер в 1750 году, он сочинил одну из самых прекрасных музыкальных произведений в мире. Мемориал И. С. Баха Иоганн Себастьян Бах

Вид на 0214 Клементинум. Памятник в стиле барокко в столице социалистической Чехословакии

Журнал RIHA0214 | 31 мая 2019 г.

Клементинум. Памятник в стиле барокко в столице социалистической Чехословакии

Вендула Гнидкова

Аннотация
Замечательный памятник Клементинум в Старом городе Праги включает в себя два основные исторические явления, а именно стиль барокко и иезуитская культура; оба внес фундаментальный вклад в характер материального и духовного культуры на землях Чешской короны. В официальной линейке В марксистско-ленинской интерпретации истории эти явления оценивались критически. На примере представления Клементинум, колледж Общества Иисуса в Праге, в профессиональном искусстве, историческом и популярном публикаций, в статье исследуются стратегии авторов или издателей в иметь дело с этим идеологически ненадежным наследием во времена социализма.

[1] Выдающийся памятник Клементинум в Старом городе. Праги включает в себя два основных исторических феномена, а именно стиль барокко и иезуитская культура; оба внесли фундаментальный вклад в характер материальная и духовная культура на землях Чешской Короны.В то же время эти явления представляли собой элементы, находившиеся в противоречии с официальной линия марксизма и ленинизма, введенная в Чехословакии в качестве официальной идеологии после политического переворота в феврале 1948 г. По этой причине я считаю Clementinum здесь как квазиматериализованная сущность ценностей считалась тогда враждебной идеологическому курсу, установленному новой политической системой. Из-за его культурной значимости я буду использовать оценку Clementinum. при коммунистическом режиме в качестве примера для измерения уровня применение догм и теоретических построений на основе марксистско-ленинской принципы.На основе анализа как научного, так и популярного искусства историческая литература, изданная в Чехословакии в эпоху холодной войны, I сосредоточится на обсуждении важности Клементинума как представитель барочной иезуитской культуры на чешских землях.

[2] Большой комплекс Клементинум расположен в Старом Город, в многолюдном месте у входа на Карлов мост, который до девятнадцатого века был единственным путем для движения через Влтаву.Только это незащищенное расположение в центре исторического города делало невозможным стереть монументальный архитектурный комплекс из коллективной памяти обществу, тем более не угрожают его физическому существованию, как это было в случае гораздо больше периферийно расположенных сакральных построек. ^¹ Несмотря на это, со временем первоначальная церковная история Clementinum удалось довольно успешно нейтрализовать, назначив комплекс новые функции. Вкратце это преобразование демонстрируется в Популярный путеводитель Вилимека по Праге 1948 года, где он заявил, что бывшая «массивная иезуитская «крепость», сегодня однако [служит] «замком» культуры». ^²

[3] Комплекс Клементинум строился постепенно под покровительство ордена иезуитов на протяжении двух столетий. Члены Общество Иисуса было приглашено в Богемию Фердинандом I в 1556 году и начало построить свою первую штаб-квартиру с церковью Святого Климента на этом месте. первоначально доминиканского монастыря.^³ Общий размер участка сделал его вторым по величине строительным комплексом справа. после Пражского Града. В большинстве популярных произведений регулярно подчеркивалось что 32 бюргерских дома должны были уступить место строительству Клементинума. ^⁴ Строительство иезуитского колледжа проходило в несколько этапов с середины шестнадцатого века и далее до первых десятилетий восемнадцатого века, в котором участвовали ведущие архитекторы, такие как Бонифак Вольмут, Карло, Франческо и Антонио Лураго, Джованни Доменико Орси, Франтишек Максимилиан Канька и, по-видимому, также Кристоф и Килиан Игнац Динценгофер. ^⁵

[4] В стенах Клементинума иезуиты построили церкви Святого Спасителя (Сальватора) и Святого Климента, несколько часовен, школа площади для иезуитского университета (с 1622 г.: Университет Карла-Фердинанда), Библиотечный зал, конвикториум (общие жилища для ученых), аптека, типография и планетарий с астрономической башней.

[5] Однако в 1773 году папа Климент XIV распустил орден иезуитов. с быком Dominus ac redemptor noster .^⁶ Теперь нужно было найти новое применение Клементинуму. В соответствии с книгой уже хранившиеся здесь коллекции, которые служили ученикам иезуитов университет, фельдмаршал Франц Иосиф граф Кински инициировал основание Öffentliche KK Universitätsbibliothek/C. к. Veřejná a Universitní knihovna (Public Imperial-Royal Университетская библиотека), находившаяся в ведении государства с 1777 г.^⁷ Другие учреждения, такие как Архиепископская типография, картинная галерея Gesellschaft Patriotischer Kunstfreunde/Společnost vlasteneckých přátel umění (Общество Отечественные друзья искусства) и Akademie výtvarných umění v Praze (Академия изящных искусств в Праге), сопровождаемая во время девятнадцатого века. ^⁸

[6] Сразу после образования Чехословакии в 1918 г. искусствовед и ведущий чиновник Министерства образования и национальной Просвещение, Зденек Вирт, построило эту интеллектуальную традицию и инициировал адаптацию исторического комплекса для нужд государства библиотеки и научные учреждения.^⁹ Наконец, в октябре 1929 года была открыта первая часть вновь построенной библиотеки. часть официальных празднований одиннадцатой годовщины независимость государства. ^¹⁰

[7] В 1951 году было проведено общее профессиональное собрание искусствоведов. в замке Бехине с целью определения будущего программа поля. Это событие было отмечено декларацией, в которой радикальное дистанцирование от предыдущих разработок.^¹¹ Ранее искусствоведческие исследования назывались «буржуазными». От перспективу развития марксизма, поэтому считалось, что она стала устаревший. В программной речи Ян Квет, профессор истории искусств Карлов университет в Праге определил приоритеты будущих научных исследований. это соответствовало бы принципам марксистской теории. В его в директивной речи он определил четыре центральные эпохи в истории чешской культуры. достойные дальнейшего профессионального интереса: зачатки местного искусства, Романское искусство и искусство гуситского периода, но в основном реалистическое традиции девятнадцатого века.^¹²

[8] На той же конференции Яромир Нойманн, ассистент профессор истории искусств в Карловом университете, выступил с отчетливым документ, похожий на манифест, в котором говорится о его стремлении систематизировать тематический контекст научные методы социалистической истории искусства. В духе условности сталинского периода он также включал самокритику и критику своих коллег в своем выступлении. Последний взял среди прочего цель на недавнее антология выпущена к празднованию юбилея Антонина Матейчек, профессор истории искусств Карлова университета и директор отдела искусств Министерства просвещения.^¹³ Нейман особенно критиковал свободный выбор предмета исследования, когда констатировал, что «вследствие неправильного понимания истории искусства, материал был подобран таким образом, что уже его подбор искажал реальную ход истории и значение нашего художественного прошлого». ^¹⁴

[9] Уже из определения четырех предпочтительных эпох (Квет) и избирательный подход к темам (Нейманн) искусствоведческих исследований становится ясно, что ни стиль барокко, ни иезуитская культура наследие могло бы соответствовать программе марксистско-ленинской истории искусства, представленной в Бехине.В марксистско-ленинском прочтении оба явления, барокко и иезуиты, представляли абсолютизм и поэтому вряд ли могли способствовать озабоченность «насущными культурными и идеологическими проблемами день», ^¹⁵ которая была определена как конечная задача марксистско-ленинской истории искусства. Барокко культура, понимаемая как представляющая в основном иностранную знать и католическую Церковь, согласно идеологическому нарративу, могла стать предметом искусства историческое исследование только в том случае, если оно сосредоточено на творчестве местных художников, которые в работа тяготела к реализму.^¹⁶ Поэтому неудивительно, что монографии, посвященные Клементинуму и деятельность иезуитов в Богемии и Моравии не публиковались до 1990-е годы. ^¹⁷

[10] Однако Клементинум не исчез полностью из научные и популярные искусствоведческие издания. Тем более аргументы данные в отдельных упоминаниях об этом комплексе иезуитов иллюстрируют возможную спектр адресации проблемных или откровенно отвергнутых разделов чешского языка История культуры при социализме.Пример представления Колледж Клементина Общества Иисуса в упомянутых СМИ позволяет нам отслеживать стратегии авторов или издателей при работе с идеологически ненадежное наследие.

[11] Однако расстояние до иезуитов и их присутствие в Чешские земли, материализованные в Клементинуме, вряд ли были придуманы новым политическая система. Уже в процессе чешской национальной эмансипации в В девятнадцатом веке Общество Иисуса считалось главным представитель насильственной католической Контрреформации и в этом смысле влиятельный союзник и сторонник абсолютистского правления Габсбургов.^¹⁸ Стиль барокко был тесно связан с политической ситуацией после Битва на Белой Горе в 1620 г. , трактуемая как историческая. раскол и упадок чешской государственности.

[12] Это повествование с его акцентом на упрощенном разделении Чешская история до и после 1620 г. имела искусного защитника в лице Томаш Гарриг Масарик (1850-1937). Философ и первый Президент Чехословакии в своей концепции истории Чехии связал национальную освободительное движение непосредственно к гуситской традиции.^¹⁹ Поэтому Масарик не мог допустить какой-либо положительной интерпретации особенностей, связанных с к «темно» (темный период), термин, придуманный в то время канонический чешский писатель Алоис Йирасек (1851-1930) в своем историческом романе расположен в период 1720-х годов. ^²⁰ Эта схематическая концепция подверглась резкой критике и поляризовала местные историки в знаменитой дискуссии о смысле чешской истории.^²¹

[13] Непоследовательный подход к культурному наследию иезуитов в Богемии можно обнаружить уже в конце 1920-х годов в тексте инициатор преобразования Клементинума в общественное учреждение независимой Чехословакии, Зденек Вирт (1878-1961). ^²² Вирта, посвященный адаптации главной коллегии ордена в Прага, явно перекликается с необходимостью реабилитации хотя бы некоторых положительных сторон деятельность Общества Иисуса:

Строители и интеллектуальные создатели квартала Клементинум иезуиты.Руководствуясь не только религиозными фанатиками и политиками, но и помещиков и финансистов, эти попы везде преуспевали с рациональным подход и разумная тактика для реализации предприятий, для которых в противном случае только хватило воли и средств государей. Строительство Клементинума, проникнуты глубокой верой в результаты и нацелены на достижение поставленных целей раньше на несколько поколений, является доказательством этого. это не архитектурный здесь идея, которая в духе барокко возводилась бы к единому мощному эффект симметричной формы, но хозяйственное и строительное предприятие, выполнен поэтапно в неправильной рамке, заданной средневековым планом земли, на основу строительной программы, которая в дальнейшем совершенствуется и обогащается растущей мощи и расширенной области деятельности, и это только естественное результат длительного периода строительства, что внешние формы этого предприятия меняться с развитием искусства от Ренессанса до зрелого Барокко. ^²³

[14] После Второй мировой войны Зденек Вирт, руководя Национальной культурной комиссии достаточно авторитетным способом, ^²⁴ неоднократно подчеркивал — ранее им игнорировавшийся — художественный Значение Клементина. В исследовании, опубликованном в 1949 году, ^²⁵ Вирт положительно оценил радикальное вмешательство в организм Старика. Город, архитектурно и урбанистически определявший территорию иезуитов и снабдил его выразительными средствами в стиле барокко:

Среди величайших художественных достижений Каньки следует выделить главным образом, что он завершил архитектурное строительство квартала Клементинум как часть барочной Праги.Объединение средневекового города организм, превращенный в пять площадей и улиц и переплетенный с общественными пассажей, является пронзительным вторжением ренессанса и барокко в средневековый Старый город, начатый в конце шестнадцатого века и завершенный в 1726. […] Это архитектурное объединение сопровождается несколькими оригинальные художественные мотивы, разрешающие местную ситуацию с точки зрения изгибы квартала в уличной сети Старого города.Канька мастерски соединил центральный план здания итальянской капеллы с продольным церкви Святого Климента, поместив общий для обоих святилищ портал в уголок, созданный здесь со времен средневековья и сделанный из него самый красивый вид на проезд с угла улицы Seminářská придание обеим башням церкви Святого Спаса новой формы и строения большое слуховое окно над итальянской часовней. ^²⁶

[15] Обе цитаты из текстов Вирта могут быть использованы как начальная система отсчета для анализа интерпретации иезуитов и Культура барокко в период социалистического государственного строя и связанная с ним идеологическая ориентация Чехословакии.Если первый признает управленческие способности комиссаров-иезуитов, но ни слова не говорит о художественные достижения, другой прославляет эстетические ценности барокко архитектура. Тем не менее преемственность в карьере Вирта до и после Вторая мировая война отражает сохраняющуюся преемственность ведущего нарратива в История искусства.

[16] В межвоенный период искусствоведческие исследования Клементинум завершился исследованиями Вацлава Рихтера о архитектурная застройка храма Святого Спасителя, ^²⁷ Владимира Новотны о росписи той же церкви Яном Йиржи Бендл, ^²⁸ и Франтишек Коп в Зеркальной часовне ^²⁹ .Здесь всякая негативная коннотация иезуитов исчезла, и Коп, ибо например, явно относится к расширению власти Общества Иисуса к расцвету стиля барокко. ^³⁰

[17] Тем не менее, по сравнению с ограниченным влиянием научного искусства исторические сочинения, принципиальный сдвиг в восприятии стиля барокко широкой публики было запущено двумя хорошо посещаемыми выставками, организованными в 1930-е годы в Праге.Выставочный проект Albrecht z Valdštejna a doba bělohorská (Альбрехт фон Вальдштейн и период битвы Белой Горы) проходили в Вальдштейнском дворце и в Музее прикладного искусства в 1934 году по случаю трехсотлетия Вальдштейна. убийство. В 1938 году последовала выставка Pražské baroko . (Пражское барокко), который также был выставлен во дворце Вальдштейн. Оба проекта, на основе последних исторических и искусствоведческих исследований, призванных изменить восприятия сложного периода и успешно привлекали внимание широкой публики к культуре барокко.^³¹

[18] После Второй мировой войны, несмотря на частые обязательные заявления академии относительно ее участия в строительстве социализм, ^³² научный дискурс в специализированных искусствоведческих изданиях был гораздо более стратифицированная и социалистическая риторика применялась заметно меньше. Личный преемственность в руководстве многими академическими и культурными учреждениями из межвоенный период и далее был обычным явлением, поскольку непрерывная карьера Показывает сам Зденек Вирт.Точно так же темы исследований в области истории искусства никогда полностью не отличались от довоенных. Убедительные доказательства для этого предоставлено официальным периодическим изданием истории чешского искусства, журналом Umění (Art) , , который выдавался с 1953 г. Семинарии теории и истории искусств при Чехословацкой академии искусств. наук. Помимо безусловно более желанных работ, посвященных е. г. к предпочтительному темы романской архитектуры или иконографии мастера Яна Гуса, этюды посвященный проблеме архитектуры барокко, также появился на его страницах.^³³ Даже в 1955 году две из четырех обложек Umění (Art) выставлялись детали картин чешского барокко. ^³⁴

[19] Точно так же и барокко не исчезло с полок магазинов. книжных магазинах, даже не в виде монографий. В апреле 1948 года Национальный и Университетская библиотека в Праге опубликовали небольшую монографию Pokladnice. веку. Klementinum a universitní knihovna (Сокровищница Века: Клементинум и университетская библиотека) Яна Сайика. ^³⁵ Через два месяца после того, как коммунисты захватили власть, Саич представил Колледж Клементинум как один из «самых сложных и самых великолепные памятники эпохи Возрождения-барокко в Праге». ^³⁶ Такая положительная оценка барокко может быть связана с влиянием выставках 1930-х годов и высокой оценке представителей Библиотеки показал для красоты их места. О политической ситуации после переворота в феврале 1948 г. надо иметь в виду, что книга была со всеми вероятность написана до коммунистического переворота.

[20] Однако в большинстве этих специализированных публикаций авторы сосредоточены на описании стилистических особенностей барокко период. Идеологически заряженные термины, такие как Контрреформация или рекатолизация. обычно появляются во вступительных строках, определяющих политическую парадигму периода и, таким образом, удовлетворяя требованиям официальной марксистско-ленинской интерпретация истории. Например, в предисловии к его классической работе Umění. baroku v Čechách (Искусство барокко в Богемии) с 1971 г., Олдржих Блажичек пишет, что барокко пришло в Чехию «в периода Тридцатилетней войны как искусство, служащее новому обществу победителей после Белой Горы и особенно активно участвовал в обширной Контрреформационные усилия».^³⁷ Подобным образом Блажичек обращался к барокко еще в 1986 году в материалы конференции Италия, Чехия и улица Европы (Италия, Богемия и Центральная Европа) , , где он заявляет, что «в униженной и сильно разрушенной Богемии художественное производство было нужно не только для удовольствие немногих, но он был нужен как союзник в Контрреформации борьба за душу». ^³⁸ Здесь Блажичек усвоил господствующие стереотипы о национальное и культурное развитие в Чехии со второй половины семнадцатого века, так как они были возрождены уже в 1946 году одним из главных идеологи марксизма-ленинизма, а затем министр образования Зденек Неедлы.^³⁹

[21] Однако в текстах авторы обычно давали синтезируя список конкретных произведений и художников, ориентируясь в основном на стилистические развитие и художественное влияние, но не связывал их непосредственно с конкретные социальные или политические обстоятельства своего времени. ^⁴⁰ Показательным для этого является описание церкви Святого Климента, вторая иезуитская церковь в Клементинуме в Праге (1711-1715), [которая] превосходно документы [Франтишек Максимилиан] Способность Каньки достичь максимума впечатлений, используя самый экономичный минимум означает».^⁴¹ Блажичек комментирует эстетические ценности архитектуры и перечисляет церковь в творчестве Каньки, не связывая ее с комиссаров и их возможные намерения. Блажичека подход кажется своего рода общей стратегией, избегающей каких-либо противоречий коннотации с предметом.

[22] Яромир Нойманн сформулировал свой подход к барокко культура по-разному. Его фундаментальная работа Český barok (Богемское барокко), опубликованное в 1974 году, пытается ослабить фирму. связь барокко с идеологией контрреформационного католицизма рассматривая более широкие контексты периода, которые были формирующими для местное художественное производство того времени. ^⁴² Он пишет, что

Однако опыт истории современного искусства также показал, что если Искусство барокко интерпретировалось в основном как средство религиозного обучения и как средство орудие идейно-политической деятельности, знание и оценка именно самые важные компоненты, которым барокко обязано своим исключительным художественные ценности были упущены. ^⁴³

[23] Под выражением «наиболее важным компоненты» Нейманн понимает новый творческий процесс, основанный на отношении между человеком и самим миром, что в семнадцатом и восемнадцатом столетия значительно сформировали европейскую цивилизацию.Кроме того, Нейманн продолжает, что в чешском контексте культура барокко была инициирована оригинальным намерение образования и интеллектуального манипулирования населением, которое, однако вскоре превратился в специфическое средство общения чехов себя во времена «угрозы национальному существованию». ^⁴⁴ Он парадоксально заключает, что искусство барокко в Богемии не означает «национальное подчинение». ^⁴⁵ В этих комментариях о значении искусства барокко Нейман доказывает радикальный сдвиг из его ранних идейных прокламаций о соответствующих задачах социалистического История искусства.

[24] Другой вид сложного подхода к барокко был применен Милада Вилимкова в своей монографии о Криштоф и Килиан Игнац Динценхофер. ^⁴⁶ Здесь Вилимкова описывает личные сети, экономическую ситуацию и политический фон, чтобы обрисовать ситуацию, в которой иезуиты памятники были построены в Праге. Она способна контекстуализировать искусство и Архитектура произведена и заказана по заказу.Такое отношение к тема растворяет любую чисто идеологическую позицию, хотя Текст Вилимковой иногда демонстрирует довольно негативную позицию. в сторону иезуитов. ^⁴⁷

[25] Вопрос художественной ценности представлял центральный интерес также для Вера Нанькова в своем вкладе в фундаментальный труд Деины českého výtvarného umění II (История Чешское изобразительное искусство II). ^⁴⁸ Что касается Клементина, то она хотела установить авторство архитекторы отдельных этапов строительства и выделить художественные принципы, которые их характеризуют.Например, Нанькова комментирует работы Лураго в церкви Святого Спасителя, что его «вмешательства были сначала скорее утилитарными, чем художественными». ^⁴⁹ Точно так же Вера Нанькова, Моймир Горина и Милада Вилимкова сосредоточила внимание на роли архитекторов, основываясь прежде всего на существующие архивные источники, вторичная литература и стилистический анализ. ^⁵⁰ Тем не менее, они, не колеблясь, выражали свое восхищение художественной выступление Кристофа Динценхофера, который смог «вызвать в воображении славное церковное пространство из продольного «амбара».^⁵¹ Напротив, Нейман в своей книге начал запись о Клементинуме с формулировка: «[…] своими размерами и почти крепостным планировка, она стала выразительным символом жесткого контрреформационного подхода иезуитов и их духовное господство в постбелогорской период. » ^⁵²

[26] В специализированных исследованиях, посвященных исключительно Clementinum, эти довольно простые уравнения уступили место более сложным рассуждениям, ^⁵³ подробные описания архитектурной разработки и конкретного оборудования комплекса, ^⁵⁴ художественная атрибуция, ^⁵⁵ стилистический и иконографический анализ предметов интерьера, ^⁵⁶ и краткое изложение последних архивных исследований.^⁵⁷ Однако лишь в редких случаях авторы дополняли свои описания ни малейшей художественной оценки. В этом смысле исключительной является работа Павла Прейсса. оценка главного библиотечного зала в Клементинуме как «идеального воплощение стиля высокого барокко в соответствии с художественными идеями иезуиты». ^⁵⁸

[27] Как правило, исследования, посвященные исключительно Clementinum или его части избегали любого идеологического контекста. В этом смысле авторы в основном продолжили традиции довоенных статей. В отличие от намерений проявленный Яромиром Нойманном в применении марксистской теории в искусстве истории искусствоведы уже с конца 1950-х годов могли публиковать на Клементинум без применения официально продиктованного марксистского подхода. На С другой стороны, научные статьи отличаются от богато иллюстрированных монографий. посвящен стилю барокко. В этих книгах это может привлечь гораздо более широкий круг читателей за пределами академических кругов, стратегия включения официальной преобладает повествование, в основном в виде нескольких вводных фраз, использующих негативная оценка наследия иезуитов.Однако со временем особенно во время перестройки эта тенденция уменьшилась в пользу акцента на барокко. Красота.

Клементинум для публики

[28] Гораздо более ясное доказательство справедливости общего Марксистско-ленинская интерпретация периода исходит из популярной литературы о Клементинум. Здесь предметом отказа был не сам стиль барокко, а его комиссары, Орден иезуитов.Необходимый путеводитель Prahou krok za крокем. Průvodce městem (Шаг за шагом по Праге: Путеводитель по Город) Эмануэля Поше и Йозефа Яначека (1963), которые могли бы все еще можно найти в каждом буржуазном доме города, свидетельствует о бескомпромиссное негативное отношение к той роли, которую сыграли иезуиты в История Королевства Богемии. ^⁵⁹ Он подробно цитируется здесь из-за его общей марксистско-ленинской интерпретации. Клементинум и его связь с революционной историей рабочего класс:

[29] Иезуиты пришли в Прагу по прямому побуждению короля Фердинанд I и новая эпоха Габсбургской политики контрреформации началась с их призвали в столицу королевства.При полной поддержке Габсбурги и их верные феодальные сюзерены иезуиты вскоре создали обширную контрреформационную пропаганду и в то же время не прекращал даже в откровенных политических заговорах, направленных против оппозиции Габсбургам владычество. Они занимали передовые позиции в битве при Габсбургах и католиках. лагеря и поэтому были изгнаны из Праги во времена Чешского сословия Восстание 1618-20 гг. Они вернулись вскоре после битвы при Белой Горе и стали не только самыми рьяными проповедниками мощной Контрреформации, но и также величайшие грабители.Ни один пражский памятник так убедительно не говорит о экспансионизм и жадность иезуитов как сам Клементинум. В слабо застроенный район средневекового города, где до затем монастырь, два сада и три церкви втиснули монументальный здание, олицетворяющее силу и могущество католической церкви. При этом время, называемое темными веками для богемской нации, господствовали иезуиты. школа, цензура и передовые места в борьбе с не католики.Более пятидесяти лет их идеологического господства означало глубокое культурный упадок чешского народа. […] Если Клементинум и его историю до 1848 года можно прямо отождествить с негативными традициями нашего национальной истории, он стал в 1848 году центром июньского восстания, спустя много времени после Иезуитам пришлось его покинуть. Студенты превратили Клементинум в настоящую крепость, со всех сторон защищены баррикадами, в которых и председатель губернатора Граф Тун недолго находился в плену.За все время существования Июньское восстание, Клементинум был главным штабом передовых студентов орган, который наряду с рабочим классом пражских фабрик представлял самые революционные составляющие восстания. Связь студентов с рабочими был запечатан на баррикадах кровью и главным образом в этом связи мы видим одну из самых передовых черт революции 1848 года. Студенческий состав этого года не имел ничего общего со студенческими легионами иезуиты, защищавшие Прагу от шведов в 1648 г.Студенты тогда были только солдаты, набранные под школьные знамена, но в 1848 г. сами были политической составляющей революции со своими собственными целями и твердая воля разорвать невыносимые оковы феодального государства. ^⁶⁰

[30] Однако в первом издании, написанном Эмануэлем Поше (1903-1987) отдельно и опубликовано в 1958 году, более краткое описание структуры дается без какой-либо критики Ордена иезуитов. ^⁶¹ Более поздний соавтор Поче Яначек (1925–1994), однако, в туристический путеводитель для иностранных гостей по Праге, изданный почти два десятилетия спустя в 1980 г. в Лейпциге, почти в тех же словах повторяет отрицательное суждение о Историческая роль иезуитов. ^⁶² Poche, наоборот, в другом путеводителе по Праге, изданном на французском языке в 1965 г., снова прошел без какой-либо критики в отношении ордена иезуитов и только фактически описал комплекс Клементина.^⁶³ Однако приведенную негативную оценку иезуитов нельзя отнести к Яначек один. Поше в своем вкладе в обширную книгу Architektura. в Ческе народном дедиктиви (Архитектура в Чешском национальном наследии), также обозначил квази диалектико-историческое значение Клементина: его негативная историческая роль как резиденция иезуитов и его положительная историческая роль как центра Чешское освободительное движение.^⁶⁴ Эта концепция, кажется, легла в основу выставки Архитектура в чешский и словенский народный dědictví (Архитектура в чешском и словацком национальном наследии) которая проходила в выставочном пространстве под названием Dům U Hybernů (The Hybern-House) в Праге уже в 1952 году. Это мероприятие было организовано под эгидой of Министерство школ, ведь и умень (Министерство образования, науки и искусств) и Министерство информации osvěty (Министерство информации).^⁶⁵ Поддержанная этими министерствами, выставка может быть понята как влиятельный идеологический инструмент, предназначенный для эффективного формирования общественного мнения. мнение. Обращаясь к широкой публике, Поче повторил свое негативное отношение. к иезуитам в другой репрезентативной книге, посвященной Праге архитектуре и опубликован в 1958 году. ^⁶⁶ Там он критиковал Societas Jesu за высокомерие и потребность в представление, достигающее кульминации только в крупномасштабных проектах вместо достижения реальных художественные ценности.

[31] Другие популярные путеводители, продолжающие эту диалектическую последовала аргументация. В 1960 году Вацлав Главса описал бывшего иезуита колледж как представитель периода «тьмы», ^⁶⁷ добавляя информацию о том, что именно здесь находился печально известный священник-иезуит Кониаш («патер Кониаш») сгорел около 30 000 чешских «еретических» книг. В то же время Главса изобретательно подчеркивает существование нескольких библиотек в Клементинуме, особенно ценная коллекция средневековых рукописей, хранящихся там.^⁶⁸ Перечисляя несколько рукописей, он переключает внимание с эпохи барокко на эпохи средневековой культуры. Аналогичная стратегия – подчеркивание негатива влияние деятельности иезуитов и перечисление средневековых рукописей – было работал у Алоиса Свободы в 1968 году. ^⁶⁹

[32] Иной подход был использован рядом иностранных языков. путеводители, которые были выпущены издательством Олимпия. Эти книги Михаль Флегль (1940 г.р.) придерживались нейтральной позиции по отношению к описанному зданий, включая Клементинум. ^⁷⁰ В 1985 году то же издательство выпустило более короткий путеводитель для чешских читателей. и туристов, который дает краткую историю и описание Клементинум и является также свободны от какой-либо идеологической подоплеки. ^⁷¹

[33] В этом книги Флегля соответствуют содержанию различные довоенные и межвоенные путеводители.Знаменитый Вилимкув rádce a průvodce Prahou (Советник и гид Вилимека в Прагу) дает в первых изданиях лишь крайне ограниченную информацию культурных памятников, в случае с Клементином основное внимание уделяется библиотечное обслуживание и вся информация собраны всего в четырех строках. ^⁷² Впервые в 1914 году, когда появляется имя автора Карела Белоглавека. впервые кратко представлена история Клементинума и его конкретные сайты описаны довольно подробно.^⁷³ И все же барокко или иезуиты не связаны с какой-либо дальнейшей интерпретацией. или приговор. Аналогичную структуру и объем информации обеспечивает популярные путеводители Яна Эмлера ^⁷⁴ а также в книгах других издательств довоенного и межвоенного периода. ^⁷⁵ В 1920 году Эмлер и Любош Ержабек в нескольких заявлениях подчеркнул положительное влияние иезуитов на культурное производство («напыщенные театральные постановки […] превосходные диспуты […] шикарный балкон»). ^⁷⁶

[34] Олдржих Стефан в своей фотопубликации Pražské. kostely (Пражские церкви) от 1936 года даже претендует на примирительную интеграцию католическая конфессия на чешских землях:

Шаг за шагом и поколение за поколением, изначально иностранное правление религиозная формулировка, принесенная в страну насильственным диктатом, слилась с внутренним содержанием домашней среды вплоть до той основы, на которой идея и отечественная творческая сила нашли новую, давно искомую гармонию. ^⁷⁷

Презентация Клементинума в популярных путеводителях из первой пятерки десятилетия ХХ века демонстрирует определенную преемственность в отношении содержание. За некоторыми исключениями, подавляющее большинство книг содержит только ограниченная информация и довольно нейтральное или положительное отношение к иезуиту наследство. Однако такой подход резко изменился в 1950-х годах, когда правители внедрили новую официальную идеологию. Затем самые радикальные заявления можно найти в первых книгах, но со временем отрицательное суждение о историческая роль иезуитов и их художественное наследие имели тенденцию к растворению. Однако намерение манипулировать общественным мнением становится особенно становится очевидным при сравнении изданий, вышедших как на чешском, так и на языки. В чешской версии можно найти основной негативный нарратив на иезуиты, которые в путеводителях, подготовленных для иностранных туристов, исчезают полностью.Более того, по сравнению с академическим письмом видно, что в пропаганда популярных средств массовой информации оказала гораздо большее влияние, поскольку их целью было не только предоставлять информацию, но и влиять на общественное мнение и формировать его.

[35] Клементинум как средоточие власти иезуитов и в то же время время культура барокко в Богемии не стала площадкой для более глубокой критики по общественным отношениям в духе марксистской идеологии для искусствоведов, хотя это и послужило почти идеальной отправной точкой для такого намерения. На напротив, главный иезуитский колледж в Богемии располагался в художественно-историческом работает бок о бок с другими архитектурными памятниками, создающими повествование линейного стилистического развития. Обычно это проходило без идеологической обусловленная оценка конкретных зданий и их церковного или аристократические комиссары. Тогда отрицательные суждения следует рассматривать как довольно обязательные фразы, которые часто выделяются из основного текста в раздражающим или тревожным образом.Кроме того, они должны частично рассматриваться как наследие чешского национального дискурса XIX века. Однако есть исключения, особенно в популярной литературе, где сообщение текста оказывается гораздо сильнее обусловленным идеологией. Популярные путеводители по Чешские и словацкие читатели вместе с другими СМИ обращаются к широкой публике поскольку фильмы или выставки могли подвергаться более строгой цензуре, контролю и направляется для передачи соответствующего идеологического сообщения. В соответствии с результатами этого предварительного исследования кажется, что тенденция внушать массы было гораздо более сильным, чем влияние на академические труды.

[36] Сегодня с трудом можно переоценить конкретные намерения и пространство для маневра, которые отдельные авторы и издатели имели ввиду явно меняющуюся степень необходимости применять догмы марксистско-ленинской идеологии.Учитывая значение Клементинума однако для местного культурного развития тот факт, что монографии, посвященные об иезуитах в целом и их колледже в Старом городе Праги в частности, могли быть выпущены только после 1989 года, является наиболее красноречивым свидетельством влияние негативной оценки иезуитского наследия в марксистско-ленинской историческое повествование.

Приглашенные редакторы специального выпуска
Микаэла Марек (†) и Ева Плугаржова-Григене, ред., Прекяре Вергангенхейт? Barockforschung im östlichen Mitteleuropa unter den Bedingungen des Sozialismus , в: RIHA Journal 0211-0217.

рецензентов
Фрэнк Хэдлер, Вернер Телеско

Лицензия
Текст данной статьи предоставляется на условиях Креатива Общая лицензия CC-BY-NC-ND 4.0

№308, Замек Лысице, Чехия

№ 308, Замек Лысице, Чехия Автор: ToRo61

N 49° 27,211 E 016° 32,063

33У Е 611203 Н 5479005

Краткое описание: Замок Лысице.

Местонахождение: Йихоморавский край, Чехия

Дата публикации: 25.01.2014 13:56:56

Код маршрутной метки: WMK0JE

Просмотров: 41

Подробное описание:
EN
Здание в стиле барокко, построенное на водной крепости эпохи Возрождения, с окончательными перестройками, сделанными в начале 19 века.

Роскошные и богато обставленные интерьеры дают посетителям представление об образе жизни семьи Дубских из Требомыслиц.
Богатые коллекции, собранные в основном в XIX веке, включают в себя мебель, стекло, фарфор, картины, коллекцию редкого оружия, две библиотеки, предметы, привезенные с Востока, и замечательную коллекцию исторических мишеней.
С июня по сентябрь также можно посетить уникальный замковый сад с прогулочной колоннадой и интерьером садового казино.
Посещение оранжереи и замкового садового центра второй половины 19 века является частью экскурсии по саду.

Источник и дополнительная информация: (посетить ссылку)

CZ
Барокна ставка на ренессансной водной твже, управлена на 19 столетии, изготовлена сквозными и богатыми загородными интерьерами. Ты представишь навштевникум животный простор и стиль предни моравске храбеци родины Дубскич з Требомыслиц.

Богате сбирки, поризене главне в 19.столетий obsahují предевший набайтек, скло, фарфор, образы, дале пак взятой коллекции zbraní, две книги, предметы dovezené z Orientu a pororuhodnou sbírku historických streleckých tercu. Od cervna do zárí je také možnost navštívit ojedinelou zámeckou zahradu с promenádní kolonádou a dále pak interiér sala terreny. Soucásti prohlídky zahrady je také návšteva oranžerie a zámeckého zahradnictví z 2.poloviny 19.století.

Инструкции по посещению:

Чтобы зарегистрировать путевую метку в этой категории, вам необходимо лично посетить местонахождение путевой метки и опубликовать фотографию туристического объекта, сделанную с координат путевой метки.
Опишите свой визит и то, что вы испытали.

Abyste mohli waymark залоговат как навстивены, musite osobně dojít na místo určené souradnicemi waymarku, vyfotit odsud turistický cíl, a fotografii нахрат к логу.

Будэме rádi, když se s námi podělíte také o zážitky spojené s návštěvou místa.

Um den Wegeunkt zu loggen, müßen sie die Stelle (Ort) erreichen, auf welche sich die Wegpunktkoordinaten beziehen, von dort das touristische Ziel fotografieren, Bild zum Logg hochladen.

Wir werden uns freuen ,wenn Sie uns dabei Ihre Erlebnisse mitteilen .

Эта категория обсуждалась на форумах. Пожалуйста, поднимайте там любые вопросы.
S otázkami týkajícími себе категории себе můžete obrátit на diskusní форум.

Элементы барокко в римском искусстве, xviie – xviii веков

1Ce credo poétique sur le rôle du lettré et du livre, формула в 1642 году, par le grand humaniste valaque Udriste Nasturel, représente, au fund, l’idee доминирующая в культурной жизни Pays roumains au cours de la seconde moitié du xvii ^e век.

2 Liturghier (Missel), 1508, Tîrgoviste, premier livre imprimé romain.

2Après une periode d’inactivité typographique – à laquelle devait cependant suppléer la Распространение des ouvrages roumains parus au siècle précédent2, auxquels s’ajoutaient nombre d’ouvrages et trangers et de manuscrits, copys selon un rythme départ avec la quatrième décennie du xvii ^e siècle, pour aboutir vers la fin de ce meme siècle à son plein épanouissement. Les presses foctionnant en territoire roumain semblent être entrées à cette époque en compétition pour ce qui est de la perfection du métier et du nombre des livres imprimés.

3Ces livres, ignorant les frontières politiques du temps, s’en allaient d’une principauté à l’autre, pénétrant jusque dans les campagnes les plus isolées. На doit à cette распространение du livre le processus d’unification de la romain littéraire, ainsi que le développement de l’unité culturelle des Roumains.

4Depuis le xvii ^e siècle et durant la première moitié du siècle suivant, la préséance appartient aux livres Culturels et Dogmatiques, aux code de lois и т. д. en raison du polar sévère exercé sur l’imprimerie par le pouvoir politique et par l’Église.

3 Milorad Pavié, Istorija Srpske Knjizevnosti Baroknog Doba ( XVII — XVIII Rek) (Histoire de la littér (. ..)
4 Ср. la lettre d’un moine catholique от 10 августа 1637 г.
5 Мирча Томеску, Istoria carit românesti (L’histoire du livre romain), Бухарест, 1968, с. 75‑76.

5Les presses roumaines du temps imprimaient beaucoup en vieux slave et grec, voire en turc et arabe, afin de soutenir l’orthodoxie dans les pays opprimés par l’Empire ottoman. Un document serbe d’époque proclame qu’on a besoin de livres « de même que le corps a besoin de l’ame » 3.En tant que Promotionur de Cette Campagne Spirituelle au xvii ^e siècle, le voïvode Matei Basarab assertait son mindment d’imprimer des livres pour « … La Russie, la Bulgarie, la Serbie, l’Herzégovine, la majeure partie de la Thrace et de la Macédoine y включает le Mont Athos » 4 . Князь Константин Бранкован продолжает sur cette lancée, en offrant des presses à la communauté arabophone d’Alep et envoyant du matériel d’imprimerie, ainsi que l’un des meilleurs maîtres typographes et graveurs romains, aux Géorgiens de Tbilisi5.

6Si le développement de l’imprimerie répondait aux exigences d’une société en plein développement, il est aussi l’expression d’un mécénat des Princes roumains lé à d’autres manifests de la politique Culturelle Menée par un Matei Basarabe, Vasile Lupu , Сербан Кантакузино, Константин Бранкован. L’épanouissement de l’imprimerie, qui положим де великие тиражи и выпуски на различных языках, serait-il le fait d’une отношение барокко ? L’étude de l’aspect des livres dus à cet épanouissement pourrait peut-être répondre à cette question.

7De toute évidence, les contact avec la littérature et l’art baroques devaient conduire à de nouvelles prises de position. Le jeu des влияет на восточные и западные схватки в единых традициях locale de façon spectaculaire allait faire naître des synthèses de l’art romain d’un type special. Или, cette évolution se reflète aussi dans l’art du livre, qui nous offre des examples éloquents. C’est que la manière dont le livre accepte la nouveauté est facile à saisir.Lesgraveurs, принятые без différer les procédés методы les plus Rapides. Par ailleurs, распространение европейской литературы оказывает непрекращающееся влияние на Австралию. Par l’emprunt des plates pour xylogravure – en Usage à l’Epoque – le modele étranger se généralise prêtant, dans la plupart des cas, à une libre interprétation qui mène à des variantes souvent insolites et dont l’origin, selon le cas, est plus ou moins facile à induire.

6 Георгий Раковяну, Gravura în lemn la Manastirea Neamt (La gravure sur bois au monastère de Neamt) (…)

8Pour ce qui est de la présentation du livre romain des xvii ^e et xviii ^e siècles, il convient de souligner d’emblée sa mise en page, la parfaite unité entre le texte de l’illustration, cet Accordion du texte avec les motifs ornementaux dû à la традиционная рукопись6. Шак паж формирует графическую ансамбль, единую композицию выдающегося художественного качества. Mais le perfectionnement des moyens typographiques сочетает в себе требования к одному впечатлению и быстрому распространению в больших тиражах devaient entraîner la presque disparition de ces qualités.L’étude de l’histoire du livre pourrait suivre un itinéraire qui passe de l’art du livre au livre d’art.

9Au xvii ^e siècle, le livre sorti des imprimeries roumaines revêt une forme graphique de celle à laquelle nous avait haitués le siècle précédant, du fait de l’influence occidentale devenue de plus en plus sensible. Dès lors et jusqu’au seuil du xix ^e siècle le livre présentera la Structure suivante : page de titre, armoiries avec légende versifiee, avant-propos, sommaire, texte ; une postface du typographe lui sera, en outre, ajoutée à un moment donné.

10La page de titre, encore ignorée au xvi ^e siècle, était également désignée du nom de «porte du livre». Elle suggère tout à fait un seuil à passer et, dans son contexte, toutes les données родственники à l’ouvrage, в зависимости от того, что включает в себя. Il y a une variété notable dans la manière dont cette page est encadrée. Des motifs, de plus en plus liés au vocabulaire baroque, s’enchainent autour d’un élément доминирующий : медальоны с религиозной сценой, архитектурные колонны réunies ou non par des arcades, ornements de toutes sortes и т. д.

7 Предложение премьер-министра Molitvenic (Rituel), de Cîmpulung, 1635 (оружейные склады воеводы Мате (…)

11 Оборотная сторона страницы титра, представляющая складские помещения в оружейных складах и вспомогательных складах на обороте7 (au siècle précédent, les Armoiries du Prince étaient placées au center des Frontispices). Generalement, les armoiries comptent des éléments baroque – dont il convient même de relever l’omniprésence – et s’accompagnent toujours de vers dédiés tantôt à l’ensemble de l’emblème, tantôt seulement à Certain Heraldiques Symboles qui la Composent. Ces vers se rapportent à la personne du Prince, qu’ils exaltent et glorifient.

8 Dan Horia Mazilu, Barocul îin literatura româna (Le baroque dans la littérature roumaine), 1976, стр. (…)

12Ce Поэтический жанр, который использует парфуа де акростиш, является эхом эмблематической поэзии, широко распространенной в европейской литературе барокко. Son en terre roumaine a pu se faire par les filières polonaises et ukrainienne8, mais aussi grâce à des contacts directs avec les originaux.Les voyages d’études en Occident entrepris par les lettrés de l’époque sont à l’origine de ces contacts.

9 Cette épigramme due à Udriste Nasturel compte comme la première œuvre poétique de caractère baroque (…)

13Deux исключения à la coutume générale dédicaces versifiées des Armoiries заслуживают упоминания. Il s’agit d’épigrammes à la manière baroque. Tout d’abord, un épigramme en l’honneur d’Hélène9, nom de l’épouse du Prince Matei Basarab (c’est l’unique cas enregistré par l’histoire du livre romain où apparaissent les armoiries de l’épouse du Prince правитель).Cette épigramme figure dans le Penticostaire imprimé à Tîrgoviste en 1649. La seconde épigramme, en honneur de Brancovan, apparait une première fois dans le Triod de 1700 et ensuite dans le Penticostaire de 1701, les deux ouvrages imprimés à Buzau.

10 Les armoiries n’ont pas de place fixe dans les livres polonais et ukrainiens. Elles ne se rattachen (…)

14Enfin, notons aussi le cas des livres – peu nombreux, du reste – où les Armoiries du Prince sont remplacées parcelles du métropolite, avec les vers qui lui sont dédiés.C’est une mode d’inspired occidentale, que l’on retrouve dans les ouvrages polonais et ukrainiens, tout aussi bien que dans les livres romains. Toutefois, ces derniers se distinguent sous ce rapport des ouvrages polonais et ukrainiens10. En effet, seul le livre roumain confère une place inmutable à ce жанр де репрезентации ; seul le livre roumain reproduit dans la plupart des cas les armoiries princières ; seul le livre roumain comporte des dédicaces en vers directement liées aux symboles héraldiques.

15Главные арсеналы руменской книги содержат красноречие с характерными чертами личности воеводы : верность, могущество, слава, пылкость, стремление к искусству и быстроте. Le портрет ainsi brosse sera complété par les dédicaces versifiées avec leurs reférences toujours allusives.

11 Cette idee a été mise en lumière by Virgil Candea, Semnificatia politica a unui act de culture feu (…)

16Fier de son origine impériale, Serban Cantacuzino, например, introduit dans les armoiries marquant l’Evangile imprimé sur son ordre en 1682 l’aigle bicéphale: une aigle surhaussée avec le corbeau sur le bouclier. Pour la Bible de 1688, l’aigle pleine de majesté porte le corbeau sur sa poitrine; оперение сына, débordant l’espace où le corbeau s’insère, prend la forme d’un cœur. Cette image nous suggère l’intention du voïvode de proclamer que la Valachie représentait de son temps le cœur même de l’Empire byzantin, compte tenu de ce qu’elle патроннаит par l’intermediaire de l’orthodoxie les pays sous domination ottomane et que sur son trône se trouvait le rejeton des empereurs de Byzance.Du reste, l’Avant-propos de la Bible de 1688 comporte lui aussi une allusion à la légitimité des prétentions impériales du Prince Cantacuzino11. C’est également en ce sens qu’écrivait dans sa chronique Ion Neculce :

(…)
Сербский воевода nourrissait bon espoir de délivrer toute la chrétienté depuis Tzarigrade vers nous de sous la main des Turcs… et la pensée et les préparatifs de Serban voïvode étaient de devenir empereur à Tzarigrade. ..12

13 Геоге Раковяну, op. цит. , с. 9-13.

17Quant à l’aspect général du livre à cette époque, le typographe se proposait de toute évidence de conférer à chaque page une valeur artistique en soi. Les motifs géométriques du xvi ^e шрифт siècle à des floraux.Вводит пар ле гравюры на украинском языке, дебютировавшие в xvii ^и секле13 и вдохновленные итальянской и итальянской литературой, эти мотивы связаны с множественными вариантами jusqu’au xix ^и века. Frontispices, culs-de-lampe, lettrines feront la beauté de ces ouvrages.

18L’illustration des scènes religieuses restera encore liée à la византийская традиция, par le truchement des manuscrits, mais aussi par celui des icônes et des peintures murales, ce qui n’empêchera toutefois pas la séduction du baroque de s’exercer. C’est aussi le moment de l’entrée en scène de la перспектива.

19Pour l’illustration des livres, lesgravurs sur bois ou en taille douce ne se font pas faute de requireder des models aux разнообразные художественные проявления. D’autant plus que ces artistes étaient souvent polyvalents. Mentionnons en ce sens le nom d’Anthime d’Ibère – graveur, sculpteur et brodeur. Et c’était sans doute aussi le cas des auteurs de Certaines gravures signées «le Forgeron» или «le Peintre».

20Большая аналогия декоративного репертуара, распределение декоративных мотивов, композиция и исполнение ансамбля с элементами мемов, описания в картинах настенных росписей, произведения вышивки, скульптурные украшения (пьер и буа), de l’argenterie, de la gravure (sur bois et en taille douce), de l’enluminure. Эта аналогия является манифестом toujours quand le modele est fundé sur un dessin.

21Les filières de l’infilter du baroque dans le domaine de l’art du livre sont deux: распространение livres et l’uvre d’art plastique. Quant au choix fait par lesgraveurs parmi les accessoires baroques, celui-ci suivait tantôt le gout de l’artiste, tantôt celui du commanditaire au courant des nouveautés de l’époque.

22Единый вывод о том, что в кратком изложении выставлено: les livres imprimés dans les Pays roumains à l’époque contée offrent un artistique particulier. Quels qu’en soient ses отличительные черты, la nouveauté est bien présente, mais sa présence n’empêche que l’on garde le сентименты très net que laтрадиция est loin d’être rompue.

23Voir, иллюстрации № 9, 10, 11, 12 и 13.

[PDF] Туристический маршрут «Княжеская Доба» г. Галича

Скачать Туристический маршрут «Княжеская Доба Галиции…

Туристический маршрут «Княжеская Доба Галицко-Волынского Государства» Львов — Звенигород — Плисненск — [Каменка-Бузка] — Белз Щекотин — Львов (с посещением Жолквы) Маршрут представляет собой стандартный однодневный туристический маршрут по области для автомобиля путешествие по летописным поселениям Ольдруса. Общая протяженность маршрута составляет 204 км. (Львов (Высокий Замок) — Звенигород — 24 км., Звенигород — Плисненск — 74 км., Плисненск — [Каменка-Бузка] — 52 км., [Каменка-Бузка] — Белз — 53 км., Белз Щекотин — 48 км., Щекотин — Жолква — 6 км., Жолква — Львов — 27 км.). На туристической карте Львовщины немало мистических старинных достопримечательностей – мест достаточно загадочных, притягательных и даже загадочных. Вот уже около двух столетий эти памятники будоражат мысли авантюристов, кладоискателей и ученых, археологов, образованных соотечественников и иностранных путешественников.

Все они сходятся во мнении, что эти места сохранили скопления прошлого, своей энергией демонстрирующие нестабильность человеческого бытия.Но эти места затягивают снова и снова, ведь только здесь постигнешь историческую поступь родного народа, измеряемую тысячами лет. Основными объектами туристического маршрута являются фрагменты величественных оборонительных и градообразующих археологических комплексов летописных городов Киевской Руси и Галицко-Волынского государства – крупнейших городов западной Украины Звенигород (1086 г.), Плисненска (1188 г.), Белз (1084 г.), а также следы древнерусских укреплений на Гарайской горе близ Жовквы (летопись Винники с.) и Великокняжеский замок на Львовской горе – Высокий Замок. Традиционная веха маршрута – Высокий Замок во Львове. Стоит увидеть фрагменты оборонительных стен и услышать рассказ о славных и трагических страницах «биографии» Галицко-Волынского государства и города Льва Князя. Следующая веха маршрута – летописное городище Звенигород. Звенигород — один из самых заселенных старославянских городищ, превратившийся в цветущий торгово-оборонительный город Руси-Украины X-XII веков в эпоху укрепления Киевской Руси.

Первое документальное воспоминание об этом городе можно увидеть на страницах самого известного нашего летописного сборника — «Повести временных лет». В течение 1086 (в Лавреневской летописи — «Повисти») — 1087 (в Ипатьевской летописи — «Повисти») летопись повествует о насильственной смерти под стенами Звенигорода могучего князя Ярополка из Владимирской земли. Расцвет Звенигорода пришелся на двенадцатый век — эпоху правления князя Володаря, бесстрашного внука Ярослава Мудрого (Мудрого), и его сына-наследника Владимира.По воле князя Володара могучий Звенигород унаследовал Владимирко и стал стольным городом – резиденцией самостоятельного Звенигородского княжества (1124 г.). В эпоху всеобщей феодальной раздробленности Древнерусского государства Владимир Владимирович оставил достойный след в отечественной истории как князь-собиратель феодально-атомарных самостоятельных княжеств в единое государство. Два десятилетия понадобилось этому выдающемуся древнерусскому князю, чтобы объединить Перемысль, Звенигород,

Теребовля и Галицию в Галицкое государство и передать его своему родному сыну Ярославу Осмомыслу. В течение XII – первой половины XIII века Звенигород был вторым по своему социальному и политическому значению центром Галицкого княжества после Золотокупольного Галича, но все археологические данные о Звенигороде доказывают, что это был город самого могущественного и богатого народа на западноукраинской земле. земли в составе Старого княжества Русской Украины. Так что нет ничего странного, что этот город встретил судьбу всех богатейших городов и столиц того времени – он был захвачен и оккупирован монголо-татарским нашествием хана Батыя.Город так и не смог оправиться от столь жестокого опустошения. — Туристический обзор летописного Звенигорода начинается с современного села Звенигород, расположенного на окраине городища. Главным объектом в селе является Музей истории древнерусского города — Звенигорода. Здесь можно увидеть развернутые археологические экспозиции, рассказывающие об истории Звенигородщины, начиная с каменного века и заканчивая ранним средневековьем. — Рядом с музеем вы увидите монументальный скульптурный ансамбль русам-звенигорцам, фоном для которых служат картины – на память об этом легендарном древнерусском городе. — Следующий объект — это собственно заповедная территория летописного памятника самого поселения. Ваше внимание привлечет, в первую очередь, искусно продуманная система огромных оборонительных валов и рвов, с несколькими рядами (линиями обороны), окружающими город. У всех сложилось впечатление после медленного купания на краю оборонительной стены Звенигорода, где проливалась татарская кровь и боролись за свою жизнь зависимые от родного города древнерусские люди. Из Звенигорода туристический маршрут идет до с.Подгорцы Буского района (через Золочев, шоссе А-267), а всего в трех километрах южнее находится местонахождение летописного древнерусского города — Плисненск. Плисненск — второй по величине город Киевской Руси и Галицко-Волынского государства. Первые документальные упоминания о Плисненске встречаются в Галицко-Волынской летописи 1188 и 1232 годов и в «Слове о полку Игореве». Это был важный город в период Древней Руси — оборонительный административный и торговый центр.В 1241 году богатый город Плисненск был полностью разорен полчищами хана Батыя. Объектами осмотра на территории летописного города являются: — мощная система укреплений (высотой 12 м), состоящая из семи ярусов рвов и траншей. — территория занимает 240 га заповедных земель с археологическими раскопками (раскопками). — Плисненский женский монастырь, основанный княгиней Еленой Всеволодовной — сестрой Белзского князя Александра Всеволодовича. Такую же надпись можно увидеть на каменном памятнике в монастырской церкви, построенной в 1706 году.Историки утверждают, что княгиня Елена героически погибла в Плисненке во время половецкого нашествия. С тех пор место ее гибели называют «Елениным парком».

— Монастырь на территории поселения был заброшен более 500 лет, и восстановлен в XVII веке братьями василианами. Туристы могут увидеть двухэтажное здание монастыря, возведенное в 1771-1786 гг. — Посетители имеют возможность увидеть монастырскую церковь Святого Онуфрия, построенную в 1726-1750 годах, в стиле барокко с подлинно украшенным фасадом.В церкви сохранился подлинный иконостас, созданный в 1754 году архитектором Павлом Гижуцким. Иконостас оформлен в стиле барокко с сочетанием высокохудожественной росписи и скульптурных элементов. Имеет большую художественную ценность. Далее туристический маршрут проходит по трассе Е-40 до города Буск и далее спускается по долине Западного Буга до Каменки-Бузки. Каменка-Бузка — районный центр Львовской области, расположенный между рекой Буг и ее притоком Каменкой.Город известен со времен Средневековья и считался одним из наиболее защищенных и укрепленных городов Галицко-Волынского государства в XIII-XIV веках. Он омывается водой с трех сторон и имеет дополнительные искусственные укрепления. Кроме того, он располагался как раз на пересечении транспортных путей из Закарпатья, Галича и Львова во Владимир-Волынский и Киев. Древняя крепость, окруженная с трех сторон водой и искусственным путем, занимала стратегическое положение на перекрестке транспортных путей из России, Львова и Киева.В 1448 г. король Польского государства (т.н. Речи Посполитой) дарует Каменке статус вольного города, а позднее, в 1471 г. , город получает права по Магдебургскому праву. Каменка-Бузка может привлечь туристов: — деревянная Никольская церковь (1667 г.) с кириллической надписью на дверях о дате основания. Церковь была построена из сосны и дуба. Он состоит из огромного нефа, меньшего алтаря и колонной галереи. Здесь мы также можем полюбоваться уникальным пятиярусным иконостасом XVII века.- Деревянная звонница рядом с Никольской церковью (построена ориентировочно во второй половине XVII в.) из дубового бруса, имеет конструкцию купола и дату постройки, выбитую на входной двери. — Ратуша и нашумевшие каменные здания исторического центра города. Далее туристический маршрут идет в Великие Мосты и в древний город Древней Руси – Белз, расположенный в Сокальском районе недалеко от границы с Польшей. Белз — один из самых могущественных городов Киевской Руси, столица независимого Белзского княжества.Первое упоминание о Белзе датируется 1030 годом (когда его завоевал князь Ярослав), но согласно археологии укрепленное славянское поселение существовало здесь задолго до образования Киевской Руси в IV-IX веках. Город был основан на холмистом водоразделе острова и заболоченных долинах Солокии и Ричицы. Природная труднодоступность в сочетании с мощными укреплениями способствовали превращению Белза в богатейший торговый центр Червоной Руси. С 1170 года правления князя Всеволода Мстиславича (1170–1195) город стал столицей отдельного Белзского княжества.С 1234 г. Белзская земля переходит в подчинение княжеской династии Романовичей — Даниилу Галицкому и его потомкам. Зимой 1240-1241 Белз был опустошен монголо-татарским

нашествием хана Батыя. Во время разрушения Белзская икона Пресвятой Богородицы чудом уцелела (в 1382 году князем Владиславом Опольским она была перенесена в Честохово, где эта икона стала самой почитаемой религиозно-паломнической святыней (святыней) Польши). До 1260 г. в Белзе княжил Варно Данилович, затем — Лев Данилович.В XIV веке за земли Белз велась ожесточенная борьба между Венгрией, Литвой и Польшей. В 1340 г. Белзское княжество перешло под власть Литвы, с 1377 г. – под власть Венгрии, в 1384 г. – под властью Польши. Белз в 1377 г. получил права по Магдебургскому праву от венгерского короля, что в 1509 г. было поддержано указом польского короля. В средние века Белз представлял собой первоклассный богатый укрепленный торговый город с двумя замками (на месте бывшей княжеской цитадели и у городских стен).После Второй мировой войны Белз был включен в состав Польши. С середины 1946 года практически все население района было выслано из Белза и его окрестностей в рамках печально известной операции «Висла». 15 февраля 1951 года территория Белза была возвращена Украинской ССР по схеме обмена вместо Устрицкого района. Сейчас Белз остается малопосещаемым приграничным городом, который в 2001 году получил статус Национального историко-культурного заповедника. Основными объектами осмотра в княжеском Белзе являются: — Фрагменты оборонительных стен княжеского городища X-XIV вв.- Оборонительная башня 1606 г. — остаток средневековой оборонительной системы Белза. — Пятничная церковь XVII века — памятник деревянного народного зодчества. — Доминиканский монастырь XVII века, построен в стиле барокко. В ансамбль монастыря входят: величественная барочная церковь св. Николая (1653 г.) с монументальным фасадом, монастырские кельи (1743 г.), хозяйственные постройки и оборонительные стены монастыря (XVII — XVIII вв.). — Мемориальный памятник в честь 950-летия летописи города Белз (1980, скульптор В.Савчук, архитектор Б.Черкес). Из княжеской столицы Белз туристический маршрут поворачивает на юг к городу и ведет к древнему городищу Щекотин, которое находится недалеко от современного города Глинск. Щекотин был основан как военная крепость на окраине города в тринадцатом веке. Город просуществовал до XIV века как укрепление Галицко-Волынского государства, а с окончательным включением Галиции в состав Польши потерял свое оборонительное значение. — В Щекотинах туристы могут увидеть систему оборонительных рвов и валов замка-цитадели.Высота прогона 13-16 метров, ширина рва от 6 до 10 метров. Последний пункт туристического маршрута в сторону возвращения во Львов – царский город Жовква. Следует осмотреть такие объекты (подробно о достопримечательностях можно узнать в маршруте №3 Золотое кольцо Львовщины):

— Остатки городища на холме Харай. — Королевский замок. Этот замок отреставрирован и вы можете увидеть его башни и жилые корпуса, запирающие деревянные галереи, заглянуть в парадные внутренние покои.- Жолковская площадь Рынок. Находится рядом с Королевским замком. — Глинские и Зверинецкие Въездные ворота города. Они были построены в XVII веке и служили главными опорными пунктами в системе оборонительных стен царского города. — Доминиканский монастырь XVII-XVIII веков, защищен высокими каменными стенами с бойницами. Он напоминает миниатюрный замок. Украшением монастыря является монументальная монастырская церковь. — Василианский монастырь конца XVII — начала XX веков. Украшением монастыря является Троицкая церковь (1612-1905 гг.).Она расписана в традиционном интерьерном стиле. Главным объектом паломничества в Троицу являются силы св. Партения, обладающие силой исцеления. — Деревянная церковь — достопримечательность древней архитектуры. В Жолкве сохранились две аутентичные староукраинские церкви XVIII века: церковь Рождества Богородицы, заложенная в 1705 году (в ней сохранился оригинальный иконостас 1708 года, то есть работы художника Кунаша) и Свято-Троицкая церковь, построенная в 1720 году.

Венецианский барочный оркестр (Италия) и Джулиано Карминьола (Италия) • Риека 2020

Jedan od ponajboljih baroknih ансамбля я jedan od ponajboljih скрипач барока.

Венеция барочный оркестр , sastav prepoznat Као Jedan спосо najboljih ansambala posvećenih baroknoj glazbi я baroknim instrumentima, я Джулиано Кармайнола , talijanski скрипач Кодзи Подробнее спосо било kojega drugog violinista izvodi repertoar baroka я ranog klasicizma, posebice Vivaldija, donose гала Koncert на скрипка у повода изложбе Скрипка на границе / Stradivari u Rijeci – Kresnik i Cremona koja se istodobno održava u Pomorskom i povijesnom muzeju Hrvatskog primorja Rijeka

Венецианский барочный оркестр osnovao je 1997. эксперт по барокну глазу и чембалист Андреа Маркон (IT). Njihova Glazbena misija temelji se na posvećenosti Poloryizaciji Remek Djela 17. I 18. Стольюче, TE SU Zahvaljujući Ovom Orkestru Mnoga Barokna Djela Doživjela Svoje Nove Primeijere, PUPUT L’Orione Francesca Cavallija, Atenaide Antonia Vivaldija I La Morte D’Adone Бенедетта Марселла.

Джулиано Карминьола dugi niz surađuje sa svjetski poznatim dirigentima i orkestrima, među kojima je i Венецианский барочный оркестр .Riječkoj će se publici predstaviti djelima Antonija Vivaldija.

Венецианский оркестр барокко был принят за свой концерт и оперу на сцене Северной Америки, Европы, Южной Америки, Японии и Кореи, Тайваны и Китая. Orkestar je nastupio u više gradova Sjedinjenih American Država od bilo kojega otherog baroknog sastava u povijesti. Зарегистрируйтесь в специальном приложении и пользуйтесь телевидением BBC, ARTE, NTR (Nizozemska) и NHK, sastav je poznat diljem svijeta. Могу се похвалить и богатом дискографом у Койой се истиче носач звука с Изведбама Ария Николь Порпоре, за Эрато Лейбл , у Сурадни с Филиппеом Ярусским (Франция), Коди е владение и номинация за Эммия .За свой рад получили награду Diapason d’Or, Echo Award и Edison Award .

Podmínky ocrany osobních údajů — рынок в стиле барокко

I. Заводские установки

1. Správcem osobních údajů podle čl. 4 bod 7 nařízení Evropského parlamentu a Rady (EU) 2016/679 o ochraně fyzických osob v souvislosti se zpacováním osobních udajů a o volném pohybu těchto udajů (dále jen: „ GDPR GDPR 9р.о. IČ 04937082 se sídlem Kubišova 919/19, Libeň, 182 00 Praha 8 (dále jen: „ správce “).

2. Контактная информация

Имя: Лукаш Шурек

Электронная почта: [email protected]

Телефон: 733165301

3. Особыми указаниями по розыску информации или идентификации нево идентификационных физических особенностей; identifikovatelnou fyzickou osobou JE fyzická Особа, kterou lze Primo či nepřímo identifikovat, zejména odkazem на určitý identifikátor, například jméno, identifikační číslo, lokační údaje, síťový identifikátor небо на Jeden či více zvláštních prvků fyzické, fyziologické, genetické, psychické, ekonomické, Kulturní Nebo společenské identity této fyzické osoby.

4. Справочник nejmenoval pověřence pro ochranu osobních udajů.

II. Здрое и категория zpracovávaných osobních údajů

1. Správce zpacovává osobní udaje, které jste mu poskytl/a nebo osobní udaje, které správce získal na základě plnění Vasí objednávky.

2. Справочник по безопасности Ваш идентифицирующий и контактный случай, а также случай незабытых про полные смарт-карты.

III. Законный дувод и узел изготовления отдельных участков

1.Законный дуводем zpracování osobních údajů je

plnění smlouvy mezi Vámi a správcem podle čl. 6 одст. 1 пес. б) GDPR,
оправный зам справки на рассылку по маркетингу (ссылка на рассылку общих материалов бюллетеняů) podle čl. 6 одст. 1 пес. е) GDPR,
Váš souhlas se zpacováním pro úchely poskytování přímého marketingu (зеймена про zasílání obchodních sdělení информационный бюллетеньů) podle čl. 6 одст. 1 пес. a) GDPR ve spojení s § 7 odst.2 закон ч. 480/2004 Sb., o některých službách informační společnosti v případě, že nedošlo k objednávce zboží nebo služby.

2. Účelem zpracování osobních údajů je

vyřízení Vasí objednávky a výkon práv and povinností vyplývajících ze smluvního vztahu mezi vámi a správcem; při objednávce jsou vyžadovány osobní údaje, které jsou nutné про úspěšné vyřízení objednávky (jméno Adresa, Kontakt), poskytnutí osobních údajů JE nutným požadavkem про uzavření plnění smlouvy, Bez poskytnutí osobních údajů není možné smlouvu uzavřít či Ji ге strany správce plnit,
zasílání obchodních sdělení a chinění dalších marketingových aktivit.

3. Зе странные справки к автоматическому индивидуальному розыгрышу ве смысл гл. 22 Общего регламента по защите данных. S takovým zpracováním jste poskytl/a svůj výslovný souhlas.

IV. Доба учовавани удажу

1. Учреждение особого назначения

po dobu nezbytnou k výkonu práv a povinností vyplývajících ze smluvního vztahu mezi Vámi a spravcem a uplatňování nároků z těchto smluvních vztahů (po dobu 15 let od ukonu
по добу, než je odvolán souhlas se zpracováním sobních udajů pro učely marketingu, nejdéle 5 let, jsou-li osobní údaje zpracovávány na základě souhlasu.

2. По уплате добы учѐные особи удаю справце особни удае вымаже.

В. Пржиемци особніч удайю (субдодаватель справце)

1. Пржиемци особніч удайю йсоу особы

podílející se na dodání zboží / služeb / relizaci plateb na základě smlouvy,
Зарегистрируйтесь в службе доставки э-магазина (Shoptet) и далее службы в соувислойти с провозом э-магазина,
zajišťující маркетинговых служб.

2. Справочник нема в хозяйстве по предоставлению особых услуг до трех земель (до земли мимо ЕС) нево межотраслевых организаций.

VI. Ваша правда

1. Za podmínek stanovených v GDPR Máte

právo na přístup ke svým osobním údajům dle čl. 15 Общего регламента по защите данных,
právo opravu osobních údajů dle čl. 16 Общего регламента по защите данных, поощрение омезени zpacování dle гл. 18 Общего регламента по защите данных.
právo na výmaz osobních údajů dle čl. 17 Общего регламента по защите данных.
právo vznést námitku proti zpracování dle čl. 21 Общего регламента по защите данных
právo na přenositelnost údajů dle čl. 20 Общего регламента по защите данных.
právo odvolat souhlas se zpracováním písemně nebo elektronicky na address nebo email správce uvedený v čl. III техническая поддержка.

2. Дале мате право податти у Уржаду про охрану особніч удаю в пршипаде, же се домнивате, же было отправлено Ваше право на охрану особніч удаю.

VII. Подминки zabezpečení osobních údajů

1.Správce prohlašuje, že pžijal veškerá vhodná technická a organizační opatření k zabezpečení osobních údajů.

2. Справочник по технике безопасности к заготовке датовых уложений и уложений особых изделий в листинне подобных.

3. Справочник проглатывает, а также к особому удостоверению майи пржиступ поузе джим повержене особи.

VIII. Заверечная установка

1. Odeslaním objednávky z internetového objednavkového formuláře potvrzujete, že jste seznámen/a s podmínkami ochrany osobních udajů a je je v celém rozsahu přijímáte.

2. С těmito podmínkami souhlasite zaškrtnutím souhlasu prostřednictvím internetového formuláře. Zaškrtnutím souhlasu potvrzujete, že jste seznámen/a s podmínkami ochrany osobních údajů a že je v celém rozsahu přijímáte.

3. Správce je oprávněn tyto podmínky změnit. Novou verzi podmínek ochrany osobních udajů zveřejní na svých internetových stránkách and zároveň Vám zašle noou verzi těchto podmínek Vasi e-mailovou address, kterou jste správci poskytl/a.

Tyto podmínky nabývají účinnosti dnem 22.4.2020.

.
No related posts.

Стиль бароко у світі та в України. Реферат – Освіта.UA

Характерні особливості стилю бароко. Архітектура періоду українського або «козацького» бароко. Розвиток образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва

Бароко як доба й художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Видатні представники європейського бароко та їхні здобутки

ЕГЭ и ГИА: Жан-Батист Мольер «Мищанин-шляхтич»

1.2 Бароко як доба, художній напрям і стиль. Бароко у західноєвропейському та українському мистецтві

Похожие главы из других работ:

Розділ I. Літературне бароко в Україні

1. Бароко: краса “перлини неправильної форми”

2.

Розділ I. Модернізм як напрям у літературі

1 ЛІТЕРАТУРНЕ БАРОКО НА УКРАЇНІ

1.2 Постмодернізм як літературний напрям

Розділ 1. Поняття літературного бароко

1. Класицизм як мистецький напрям

2.6 Художній стиль «Енеїди»

Розділ І. Імпресіонізм як літературний напрям.

1.1 «СРІБНА ДОБА»РОСІЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

1. Фантастика як художній засіб відображення дійсності та художній прийом

Розділ І.Романтизм як стильовий напрям

1.1 СИМВОЛІЗМ ЯК НАПРЯМ У ЛІТЕРАТУРАХ

1.1 Доба Просвітництва як особлива історико-літературна доба.